The editor’s General Introduction is divided into two parts. The first part, ‘Context’, discusses Locke’s analysis of the nature of error, the causes of error and the prevention and cure of error in the Conduct. His enquiry is placed in the context of his way of ideas as given in his Essay concerning Human Understanding. Locke’s two-stage way of ideas, his occupation with our mental faculties and with method form the interrelated main ingredients of his logic of ideas. There is (...) a complicated relation of continuity and change between the content and the structure of this new logic on the one hand and the content and structure of works by both scholastic predecessors and novel philosophers on the other hand. Once this context is taken into account, the Conduct can be understood as work that has a function within the structure of Locke’s logic of ideas that runs parallel to the function of the De sophisticis elenchis in the Aristotelian Organon. The second part of the General Introduction, ‘Text’, gives a description of the relevant MSS, an overview of references to the Conduct in Locke’s correspondence, a history of the genesis of the Conduct until its first publication in 1706 in the Posthumous Works, an analysis of the evidence provided by the MSS on how the Conduct grew out of the Essay, and a statement of the principles that underlie the present editon. (shrink)

En el presente trabajo se estudia el lugar que ocupa Ralph Cudworth en la historia de la filosofía. El objetivo es mostrar que este autor no es parte del canon de la filosofía del siglo XVII y que, sin embargo, es un representante del período moderno en las primeras historias de la filosofía. Para ello, primero se introduce al autor y luego se expone la presentación que se realiza del inglés en las obras de Jacob Brucker, Wilhelm Tennemann, Taddä Rixner (...) y Joseph Marie Degérando, para terminar en las Lecciones sobre historia de la filosofía de Georg Hegel. En un segundo momento se exponen algunas reflexiones en torno a Cudworth, que se originan a partir de la lectura de la bibliografía actualizada sobre dicho autor. Las conclusiones muestran la importancia de estudiar este tipo de pensadores, que no forman parte del canon de la filosofía pero son parte de la conformación del mismo. (shrink)

Історія філософії як філософська дисципліна має двоїсте завдання. Історик філософії мусить шукати факти й опікуватися думками. Дискусії щодо поєднання цих завдань тривають. Мета цієї розвідки – прояснити поняття суб’єкта історико-філософського пізнання, функції та форми його присутності у дослідницьких текстах. Маємо прийняти як вихідний пункт декілька припущень. По-перше, тексти є тим місцем, у якому можна локалізувати такого суб’єкта, оскільки він не збігається з емпіричним суб’єктом. Навпаки, емпіричний суб’єкт здобуває свою ідентичність як дослідник у тексті й через текст. По-друге, дослідницький текст наводить (...) мости між минулим і теперішнім, тобто зобов’язує дослідника не лише висловлювати свої думки, а й чути інші. По-третє, існування інтерпретаторів як соціальної групи спростовує можливість прямого контакту тексту і читача та обіцяє реалізувати цей контакт у дослідницькому тексті. Отже, хоча текст сам по собі не становить винятковий інтерес для дослідника, суб’єкт історико-філософського пізнання може бути реконструйований саме на основі текстів. У процесі реалізації поставленої мети визначено, в чому полягає специфіка історико-філософського пізнання та які вимоги висуває текст до свого читача; з’ясовано значення настроїв і почуттів у історико-філософському пізнанні та особливості, що відрізняють суб’єкта історико-філософського пізнання від інших суб’єктів пізнання. В основу аналізу покладено деякі теоретичні пропозиції І. Ш. Зарка та Ф. Р. Анкерсміта. Свої висновки автор підтверджує коротким порівняльним аналізом двох досліджень філософії XVIII століття. (shrink)