В статье рассматриваются работы С.Л. Франка разных лет, посвященные философии и методологии социального знания, в первую очередь монография «Духовные основы общества», где исследовано соотношение социальной философии с социологией, философией истории и права; теоретическая значимость и современность проблем сингуляризма, универсализма, историзма, прогресса.

Выделяются два направления в изучении интерсубъективности в XX в. Первое направление представлено Э. Гуссерлем, второе – П. Рикёром. Гуссерль склонен искать общее основание (как минимум язык), предоставляющее возможность общения. Для Рикёра гораздо важнее вычленить отличительные особенности участников разговора. В первом случае появляется риск сделать всех участников абсолютно похожими. В результатемыимеем одного человека, которому не с кем разговаривать. Во втором случае участвующие в общении настолько разные, что они не могут понять друг друга. Общение снова невозможно.

В статті дається аналіз онтологічних засад культури як найвищої цінності буття; відмічається, що культура – це історично певний рівень розвитку суспільства і людини, що виражається в типах і формах організації життя і діяльності людей, а також створених ними матеріальних і духовних цінностей; розкривається сутність глобальних культурних трансформацій, які поставлені на службу суб’єктивній економічній глобалізації; виокремлюються три найбільш стійких і самих розповсюджених типів політичної культури: конформістський; партикулярний; громадянський; як загальноцивілізаційний фактор і транскультурний феномен виокремлюється свобода, яка є соціальним архетипом і колективним (...) несвідомим, націленим на самостановлення людини як цілісної істоти. (shrink)

В статті дається аналіз поняття «геокультурні цінності», яке ми використовуєимо при викладанні іноземної мови. Завдання даної статті полягає у виокремленні поняття «геокультурні цінності» як головного концепту даного дослідження. Це потрібно для того, щоб сформувати проблемне поле і визначитись з світоглядним, ідеологічним і методологічними підходами до його вивчення, а також з інструментарієм науково- пошукової роботи. Зазначимо, що тут можливі варіанти інтерпретації головного концепту, наприклад, «геоцінності культури» або «цінності геокультури». Ми виходимо з того, що головний концепт – «геокультурні цінності», утримує у собі (...) усю таємницю досліджуваної проблеми, і складається, як мінімум, з трьох складових частин, а саме сенсів термінів: а) «цінності»; б) «культура» і в) «гео». (shrink)