Аналізується психологія формування державної мови в контексті національного виховання особистості; автор виходить з того, що кожен народ має свою мовну картину світу, в якій виявляється ментальність, характер особистості, психологія її ставлення до людей, предметів і діяльності; головна риса психології виховання особистості засобами мови відслідковується через розуміння органічного зв’язку нашого мови народу з його психологією, характером світосприймання, історією, культурою, врешті, з природою, де живе етнос; як багатонаціональна держава Україна характеризується взаємодією ментальностей і мов; державна ж мова може бути впроваджена лише через (...) толерантне ставлення до мов національностей і культур; при цьому, в державі мають вільно функціонувати декілька мов регіонального статусу. (shrink)

Аналізуються проблеми та суперечності реалізації мовної політики держави; зазначається, що при втіленні державної мовної політики в Україні наразі належні умови піднесення української мови до рангу домінанти повною мірою не створені. Автором обґрунтовуються пропозиції щодо посилення мотивації використання державної мови та підняття її престижу.