Last year, the Department of Philosophy and Religious Studies of “Kyiv-Mohyla Academy” celebrated the 25 th anniversary. This article confines to this very special event and analyzes three important anthropological studies that deal with moral components of human being. The research directions have been formed at the Department since its establishment in 1992. -/- The first part of the article focuses mainly on the Kantian studies. According to Kant’s anthropology, human nature should be explored on two levels: empirical and intelligible. (...) Empirical level deals with general causality and considers the human being as the one entirely determined by nature. The second level considers the man from the perspective of freedom, moral activity, capacity to create aims and legislation. The research primarily gives a general scale of Kantian intelligible anthropology, which appears as a two-dimensional framework and consists of moral anthropological perspective and the one which Kant calls anthroponymy. Only the combination of these two aspects can allow us to comprehend the human nature as a whole. -/- The second section of this article will shed a light on the Nietzschean anthropological theory. The paper elucidates three basic dimensions of Nietzschean critical anthropology. First of all, of the author comments on Nietzsche’s critique of Christian morality. Next, he articulates the Nietzschean idea of self-overcoming. Finally, the author identifies the main features of his genealogy of morality. All those components bound together can provide a wide horizon of Nietzschean opinion on the ethical dimension of human being. -/- The last part of this article considers modern techno-anthropology in a broad sense. The problem of human and technology relation is considered in an ethical dimension, which unites all the three research directions. In this section, the author discusses the main components of technological mediation and non-neutrality. Using these two concepts, he proves that human nature (even in its ethical dimension) is not an autonomous and independent actor but the one that is deeply connected with the world and others through technology. -/- . (shrink)

This report presents the activities of the Oriental Studies Circle, which was founded in 1993 and reborn in 2012 as a scientific and educational organization. Its aim is to do research in such areas as philosophy, culture, and religion of the countries of the Middle and Far East. The leading type of the circle’s work is the lectures made by specialists in Oriental studies, philosophers, representatives of various religious traditions, and travelers.

National University of «Kyiv-Mohyla academy» MEETING THE OTHER AS A CHALLENGE 15th International Conference “Philosophy: the New Generation” Summaries of Reports Kyiv, NaUKMA, April 21–22, 2023 .

The English Synopsis is after the text of the book. The book presents an original and generalizing substantive vision of the philosophy of science through the prism of a detailed analysis of the polysystem structure of scientific theories. Theories are considered, firstly, as complex specialized forms of developed scientific thinking about the realities studied by natural science, secondly, as constantly improving tools for producing new knowledge in interaction with experimental research, and thirdly, as carriers of ordered and verified knowledge. Emphasis (...) is placed on their nominal and ontic subsystems. The book develops personal and joint research of the authors (theoretical physicist and philosopher), the experience of teaching philosophy of physics at NaUKMA, philosophy of science at the Higher School of Philosophy at the H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine and theoretical physics at the National Technical University "Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute". The research is based on a significant source base covering works of modern Western researchers in natural science and philosophy of science. For students, teachers, and scientists who are interested in the problems of modern philosophy of science and have a certain amount of scientific knowledge. It will also be useful for high school students who are eager to become scientists. (shrink)

Kyiv-Mohyla Seminar on the History of Philosophy was established by the Kyiv-Mohyla Academy’s Department of Philosophy and Religious Studies (in co-operation with Ukrainian Philosophical Foundation) in 2003. In this yearly seminar, the Department’s members as well as the historians of philosophy from other academic institutions regularly take part. Since 2003, 16 meetings of the seminar took place. They were focused on such topics as “Historiography of Philosophy in Ukraine: Current State and Perspectives” (2003), “Actual Problems of the Source Studies in (...) the Historiography of Philosophy” (2004), “The Problem of Text Interpretation in the Historiography of Philosophy” (2005), “Dmytro Chyzhevskyi as a Historian of Philosophy” (2006), “Historiography of Philosophy in Ukraine: Current State and Perspectives” (2007), “The Problem of Method in the Historiography of Philosophy” (2007), “Oleksii Losiev: Personality and Heritage (to the 115 th Anniversary of His Birth)” (2008), “Methodology of the Historiography of Philosophy: Actual Strategies” (2008), “Wilhelm Windelband as a Philosopher and Historian of Philosophy (to the 160 th Anniversary of His Birth)” (2008), “Hegel’s Heritage in the Mirror of Interpretations” (2009), “The Studies on the History of Philosophy: New Generation” (2010, 2011), “Kant’s Criticism from the perspective of Wolf’s dogmatism” (2012), “The Reception of Indian Philosophy in Ukraine: 1840s–1930s” (2013), “Did Kant Answer the Question on What a Man Is?” (2016). The proceedings of the early three meetings were published in a special volume (Tkachuk, 2006). The current issue of “NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies” contains the proceedings of the sixteenth meeting of Kyiv-Mohyla Seminar on the History of Philosophy, which took place at the National University of Kyiv-Mohyla Academy on February 1, 2017. The main speaker was Dr. Taras Lyuty, while the co-speakers included Dr. Mykhailo Minakov and Dr. Vakhtang Kebuladze. The meeting was conducted by Prof. Vadym Menzhulin. The audio recording of the meeting was deciphered by a PhD-student Taras Fostiak. (shrink)

У статті розглянуто один із аспектів надзвичайно широкого інтертекстуального поля прози Віктора Домонтовича. Поняття зради й відступництва письменник інтерпретує у різних контекстах і в різному історичному антуражі. Зокрема в оповіданні «Апостоли» він своєрідно представляє проблему віри й довіри, вводячи у євангельський сюжет ще й тему знання, роздуми про побутування релігії й віри у добу раціоналізму й скептицизму. Страждаючи від роздвоєності й сумнівів, герої цього письменника згодні відповідати за наслідки лише власного вибору. Домонтович демонструє трагічні наслідки ситуації, коли людина бере на (...) себе функції Бога й відповідальність за вдосконалення світу. (shrink)

У статті узагальнено історико-культурологічний досвід ролі і значення національної еліти князівських династій Рюриковичів, володарів Київської Русі та Чернігово-Сіверської гілки Ольговичів, Давидовичів у створенні одного з найбільших у Європі державного об’єднання Київська Русь. Основою збереження своїх територіальних володінь князями були українські традиції сімейного розподілу майна. Системний розподіл престолонаслідування серед нащадків Рюриковичів відбувся після заповіту Ярослава Мудрого, тобто набув соціально-правової норми, названий «лествичним» порядком. Система передбачала успадкування майна дітьми від старшого до молодшого брата, зокрема коли старший князь чернігівський здобував Київ – до (...) Чернігова переходив князь новгород-сіверський, такі переходи відбувалися по лінії брата, спочатку серед старшої лінії, а потім – молодшої. Вони з часом трансформувались у національні традиції сімейного права, що закріплені Цивільним кодексом України. (shrink)

У статті простежено обставини виникнення і розвитку маргінальної культури. Виявлено, на підставі чого з’являються проблеми маргінальної особистості. Розглянуто спосіб розуміння, розмежування і трактування явища маргінальної особистості в процесі крос-культурних контактів і асиміляції. На основі проведеного дослідження проаналізовано співвідношення понять «маргінальна особистість» і «стратегії акультурації» у реаліях сучасної міжкультурної взаємодії в Одеському регіоні; чинники, що впливають на вибір стратегії акультурації.

У статті здійснено спробу простежити генеалогію російського пропагандистського сюжету про «поїзд дружби» від інформаційного приводу до фейкової новини та від фейкової новини до сталої частини канону, послуговуючись яким, російська пропаганда говорить про анексію Криму. За допомогою понять інтеграційної та агітаційної пропаганди Жака Еллюля проаналізовано, у чому саме полягає пропагандистський потенціал цього сюжету. Досліджено, яким чином кінематограф перетворив фейкову новину, покликану налякати та мобілізувати населення, на стійкий пропагандистський сюжет зі сталим набором елементів. Оцінено перспективи його подальшого використання російською владою при спробах (...) розповісти тим чи тим способом про окупацію Криму. (shrink)

Статтю присвячено сакральним мотивам у поезії М. Вінграновського. Розглянуто правопис слова «Бог» у ранніх і пізніших поезіях автора, вказано на тексти з релігійною образністю і тематикою (зокрема проаналізовано неопубліковані рукописи). Наведено свідчення сучасників поета про його стосунки з Богом. Зроблено спробу показати, що засвідчена заангажованість М. Вінграновського в релігійний дискурс дає підстави розгортати інтерпретацію його поезій також і в межах цього дискурсу, зокрема – в аспекті поєднання однини і множини на мовному рівні, а також в аспекті відчуття загальної всеєдності як (...) складника переживання всеприсутності Бога, яку засвідчують різні релігійні традиції. (shrink)

У рамках підвищення кваліфікації (стажування) автор ознайомилась зі специфікою викладання музеологічних дисциплін у низці закладів вищої освіти України та наголошує як на важливості музеологічної освіти для наукових працівників музею, так і на необхідності удосконалення змісту, форм і методів цієї освіти. Розробка методики викладання музеологічних дисциплін є на сьогодні вкрай необхідною.

Статтю присвячено проблемі конструювання суб’єкта в ліриці Мар’яни Савки з погляду взаємодії Я/Іншого, що є однією з найбільш характерних рис поетики дев’яностників. Суб’єкт лірики в поезії дев’яностників мовить із перспективи приватного досвіду, оскільки саме приватне є точкою відліку в осмисленні колективного культурно-історичного досвіду. Інтермедіальні сюжети в ліриці Савки дають можливість суб’єкту лірики побачити й пізнати себе крізь проекцію мистецького твору. Тілесний, приватний досвід суб’єкта є рамкою осмислення досвіду Іншого – саме так конструюється комунікативна пам’ять у ліриці Мар’яни Савки.

У статті розглянуто те, яким чином праця сексуалізується в радянському уявному і яким чином у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова здійснено культурну операцію дезідентифікації із офіційною радянською трудовою пропагандою, яка ґрунтувалась на прихованій операції ототожнення сексуального і трудового лібідо. Таким чином було включено фільм «Тіні забутих» у генеалогію радянських режимів репрезентації праці, що дало змогу розширити звичний інтерпретативний контекст цього фільму, який зазвичай обмежується питанням національної ідентичності.

У статті розглянуто інтертекстуальне тло в романі Сергія Оксеника «Вбивство п’яноï піонерки». Ідеться про використання художньоï літератури, кіно і пісень як джерела зображення ретрочасу. Виявлено, що система мікротекстів в основному тексті відображає атмосферу 1960-х років. Проаналізовано цитати, алюзіï, стилізацію як прийоми для художнього конструювання суспільних і моральних проблем того часу. Визначено, що цитування чужих текстів у романі забезпечує своєрідну поліфонічність основного тексту, увиразнює часовий пласт мистецьких пріоритетів і рівня культури персонажів. Використовуючи чужі тексти, автор розраховував на ерудицію і мистецькі уподобання (...) читача, зробив натяки на характери відомих героїв літератури, кіно та естради. Вказано на те, що завдяки інтертексту у площині постпам’яті активізовано промовисті деталі, відчуття та емоціï, які розвінчують радянський міф і пояснюють проблеми сучасного українського суспільства. (shrink)

У дослідженні на прикладі Донбаського регіону проаналізовано феномен регіональної ідентичності, яка моделюється на прорадянській «класовій» ідеології; йдеться про експансію її носіїв, щодо підпорядкування гуманітарного простору України. Політичні та медійні міфи, що є технологічними маніпуляціями, зумовлюють тривалий процес сепарації Донбасу. Нині, зокрема внаслідок російської агресії, щодо майбутнього регіону є повна невизначеність, проте його адаптація у межах України можлива лише за умов деіндустріалізації та деконструкції технологічної/антиукраїнської міфології.

«Крим як Храмова гора» – новітній дискурс, артикульований російським президентом Путіним як ідеологічне прикриття анексії Криму 2014 р., що виступає пролонгацією «кримського міфу». Зазначений міф представлений дискурсами «Легендарний Севастополь» у радянський та «Крим наш» у пострадянський періоди. Компенсаторні дискурси започатковано трагічними подіями Кримської війни (1853–1856 рр.) як сублімація посттравматичної ментальності, обумовлена низкою військових та політичних поразок Росії на території Кримського півострова. Експресивні репрезентації образу Севастополя через пісенний інтертекст, передусім, стосуються російської «сакральної географії». Таким чином, тривалий «севастопольський» дискурс структурувався як антиукраїнський, (...) що було очевидним, хоча й ігнорованим фактом з боку держави Україна. Загалом міфопоетика масової культури є проекцією ідеології, яка містить у собі арсенал архаїчних ментальних утворень: архетипів, концептів, семантичних опозицій. Так само сучасна політична міфологія уявляється відкритою системою, що оперує віртуальними категоріями. Їх вияв, інтерпретація та декодування в царині сучасного «кримського міфу» є метою пропонованого дослідження. (shrink)

У статті висвітлено головні особливості змалювання образів гріхів і спокус у збірках богородичних оповідань «Тератургима» Афанасія Кальнофойського, «Небо новоє» і «Скарбниця потребная» Іоаникія Галятовського та «Руно орошенноє» Димитрія Туптала. Розглянуто релігійно-філософське потрактування зла бароковими книжниками в контексті канонічної церковної традиції та визначено основні групи образів, якими воно представлене в богородичних текстах. Особливу увагу приділено зображенню гріха як хвороби, знерухомлення, пригноблення, падіння, бруду і втрати цілісності людської природи.

Запропоновано підступи до дискурсу про культурний ландшафт. Це питання розкрито на тлі європейської традиції. Наведено основні критерії, за якими окреслюється характеристика терміна. Розглянуто форму та зміст поняття «культурний ландшафт». Через розгляд еволюції входження терміна в науковий контекст виявлено специфіку його впровадження. Упроцесі аналізу цієї дефініції, що передбачає міждисциплінарний підхід та синтезовану систему мислення, проведено комплексне дослідження. Означено питання актуальності наукової дискусії в застосуванні цього терміна на українському ґрунті.

У статті проаналізовано категорію дикості в поезії Олега Лишеги. Екокритична категорія дикості – як протилежність до цивілізованого, обжитого, людського – дає змогу окреслити основні ознаки лісу у поезії Лишеги як дикого, непередбачуваного, тваринного, магічного простору. Близька взаємодія суб’єкта лірики із лісовим ландшафтом створює глибшу ідентичність дикого лісу, який, отримавши голос, промовляє у тексті. Надзвичайно важливим для поета є збереження неприрученості, гармонійне співіснування світу природи і світу людей.

Статтю присвячено питанню культури часу в тибетському буддизмі. Як об’єкт дослідження обрано вчення про час – Калачакру та його традицію текстів. Проведено спробу культурологічного аналізу впливу доктрини Колеса Часу на всі сфери життя традиційної буддійської спільноти тибетського походження, зокрема прояви цього впливу у науковій думці, релігійній практиці, мистецтві. Акцентовано увагу на спільному ядрі буддійської та бонської версії походження вчення; складено хронологічну послідовність виникнення базових текстів і коментарів, виділено основні етапи поширення вчення; проведено огляд структури концепту часу та її кореляцію з (...) календарною культурою, що уособлює мала буддійська наука «чорних» і «білих» розрахунків. Як ілюстрацію практичного застосування Калачакри презентовано основні тексти із розрахунків традиційної тибетської астрології. (shrink)

Середньовічний світогляд бачить всесвіт як двоїсту систему духовного та земного. Така структурна особливість реалізується у літературних текстах за допомогою різних видів топосів. Острів, пустеля, місто, а також печера – всі вони виконують у тексті роль множинних просторів. -/- Києво-Печерський патерик не лише відобразив світоглядну парадигму XI–XVII ст., а й зберіг художні функції простору печери, що були успадковані від античності й трансформувались з огляду на запити середньовічної ідеології.

Статтю присвячено реконструкції узагальненої моделі твору декадентського кінематографа як стилізованого кінематографа moderne, що є яскравим прикладом застосування філософської інтерпретації до кінематографа і феномену кінореальності. Ця модель має такі рівні: морфологічний, стилістичний, інтертекстуальний, ритмічний, аудіальний, тактильний, монтажний, специфічно-антропологічний і специфічно-наративний.

Abstract: In this article classical and Lacanian psychoanalysis is applied for interpretation of discourse and conduct of lieutenant Glahn, the protagonist of Knut Hamsun’s novel Pan. The analysis is based on the theory and case studies of psychoses from the main works by Sigmund Freud. The scene of Glahn shooting his hunting dog Asop – one of the most complicated episodes in a novel – became the starting point of this research. The application of psychoanalytic conception of paranoia to the (...) narrative helped throw light on the logic of action and clarify the connection between the protagonist’s deed and his discourse. A comparison of Hamsun’s text with Salvador Dali’s autobiographical writing The Secret Life of Salvador Dali and with the Lacan’s interpretation of the crime of Papin sisters helped identify paranoid mental structures in the narrative. (shrink)

Від часів публікацій М. Ростовцева цікавість до скіфської культури не вщухає, а оскільки за останні сто років кількість відповідних знахідок зростала у прогресії, а наукові методи не стояли на місці, на сьогодні накопичилося чимало вдалих спроб занурення в картину світу іраномовних кочовиків степу.

Стаття розглядає категорії «культура» і «цивілізація» у вимірах сучасної гуманітаристики. Автор відмежовує наукові засади власне культурології (culturology) від культурографії сучасних англо-американських «cultural studies». Проведено розрізнення постнекласичної наукової парадигми. Обґрунтовується база для історичної культурології як окремої галузі науки, котра, власне і вивчає історію культури та цивілізації – з позицій не традиційно-історичної, а культурологічної методології пізнання. Автор пропонує власне розуміння співвідношення динаміки вимірів культури і цивілізації крізь призму картини світу (моделей ментальності). Акцентується важливість інформаційного обміну в культурі, його більша роль у цивілізаційному (...) процесі, аніж соціально-економічні механізми чи ландшафт, котрі, тим не менш, органічно включені в зазначений обмін і можуть суттєво корегувати його динаміку. (shrink)

У статті проаналізовано значення розуміння власної освіти для побудови ідентичності на прикладі італійських гуманістів першої половини XV ст., які позиціонували себе як автодидакти (самоучки). Автор вважає, що саме в цей час унаслідок дії цілого комплексу причин формуються передумови для виникнення явища автодидактів, яке остаточно виокремилося вже у Новому часі. Гуманісти у такий спосіб ставали в опозицію до тогочасних знання, освіти, пізнання, реалізовуючи самопрезентацію. Гуманістів приваблювали певні особливості статусу автодидакта, які давали їм змогу почуватися незалежними від усталених на той час норм, (...) поглядів, інтелектуальних традицій, водночас використовуючи як підстави для консолідації гуманістів як окремої соціальної групи. (shrink)

У статті досліджено роль кіно у творчості Василя Герасим’юка. Простежено особливості використання кінематографічних прийомів, проаналізовано цитування кінокласики, розкрито значення постаті І. Миколайчука у текстах В. Герасим’юка. Розглянуто вплив «поетичного кіно» і особливо стрічки «Тіні забутих предків» на формування «карпатського тексту» поета.

Статтю присвячено чинному президенту Сполучених Штатів Америки Дональду Трампу. Здійснено спробу показати елементи тоталітарного дискурсу у його публічній політичній діяльності і проаналізувати правомірність прямих порівнянь із вождями тоталітарних режимів XX ст., зокрема з Гітлером. Показано тло політичної та культурної історії Америки, на якому стала можливою перемога Дональда Трампа, відзначено ключові моменти, найбільш важливі для розуміння поточної ситуації. Приділено увагу основній виборчій базі та соціальним медіа, а також запропоновано перспективу для боротьби проти тоталітарних тенденцій.

Статтю присвячено розгляду пропаганди у сучасному російському кінематографі. Зроблено спробу оглянути і порівняти обмежену вибірку фільмів 2009–2014 рр., показати прийоми пропаганди і їх зв’язок між внутрішньою та зовнішньою політикою Російської Федерації.

У статті проаналізовано символіку збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень». Сильною позицією книжки є символ саду, яку філософ розширив введенням метафоричного образу зерен як мудрості, що «проросли із Священного Писання». У такий спосіб Г. Сковорода розширює межі інтерпретації Біблії крізь призму власного бачення світу. У роботі також досліджено філософські настанови, які проповідував мислитель протягом усього життя. Через універсальність ідей та розлогу інтертекстуальність твори цього барокового автора завжди матимуть невичерпну цінність для літературознавця.

У статті проаналізовано відображення сотеріологічних (пов’язаних із церковним ученням про спасіння) мотивів у проповіді Леонтія Карповича «Наука в неділю перед Різдвом». Розглянуто характеристику образу Спасителя-Месії, простежено зв’язок індивідуальної та загальної сотеріології у тексті Карповича, приділено увагу практичним рекомендаціям, які автор дає своїй пастві для того, щоб належно підготуватися до зустрічі свята Різдва.

Мета статті – з’ясувати концептуальний контекст виникнення нових медіа. Задля цього здійснено огляд ключових для нових медіа ідей Алана Кея та Теда Нельсона, а саме: перетворення комп’ютера на персональний метамедіум за допомогою користувацького інферфейсу та ідеї гіпертексту. Підкреслено, що створення медіа на базі комп’ютерних технологій супроводжувалось впливом медіа-теорії Маклюена та поєднанням технічного і гуманітарного дискурсів. Від початку створення нових медіа осмислювалась їхня метапозиція щодо традиційних медіа через здатність перших до симуляції наявних медіа-форм та створення нових. Теоретичні підвалини нових медіа як (...) проекту дають змогу дійти висновку, що вони можуть природньо вписуватись у культурологічні студії. (shrink)

Статтю присвячено проблемі, яка досі викликає неоднозначні оцінки науковців, – вивченню походження давньогрецької трагедії. Спочатку було розглянуто базову теорію Аристотеля, який у «Поетиці» згадує про походження трагедії від сатирівської драми. Далі увагу було приділено іншому підходу до проблеми – вивченню етимології слова τραγῳδία: ми проаналізували, як змінювалося тлумачення цього слова від «пісні цапів» до «пісні, яку співали під час жертвопринесення цапів». Насамкінець було розглянуто зв’язки між ритуальними дифірамбами та трагедією і зроблено припущення, чому вони не могли із часом трансформуватися у (...) трагедію. (shrink)

The article is devoted to the publication of the pottery with a stamp design from the Kniazha Hora Old Rus fortress. During field seasons of 1958–1965, a representative collection of ceramic products was found on the settlement by a detachment of the Slavic-Rus archaeology of the Kaniv complex expedition under the direction of Halyna Mezentseva. Pots that are decorated with geometric figures-stamps are noteworthy because they are rare for the Kniazha Hora area. Studying ornamentation is very important because the décor (...) reflects some aspects of the spiritual culture of ancient population. However, these unique findings have not been given due attention by previous researchers. In the papers, the stamp type of ornament is associated with the West Slavonic tradition. It testifies one more peculiarity of the Old Rus society’s culture, in particular, of the Kniazha Hora fortress. (shrink)

У статті обговорено принципи кількісного дослідження в культурології, а саме можливості статистики та структурно-семіотичного методу в аналізі явищ традиційної культури. Метод застосовано до композиції українського рушника. Структурно-семіотичний аналіз композиції на рушнику може допомогти відрізнити обов’язкові елементи зображення від декоративних і встановити зв’язок між частинами. Нині вважають, що всі контури композиції мають однакову семантику. Але проведений аналіз показав, що однакову семантику мають орнаментальна смуга і рослинний орнамент. Інші елементи потрібні для того, щоб відділити їх від верхнього поля зображення і світового дерева. (...) Це змушує нас переглянути прийняту на сьогодні трактовку семантики цих елементів. Викладений у статті метод може е бути застосовано для аналізу інших зображень та різних явищ традиційної та масової культури. (shrink)

У статті автор досліджує сучасні проблеми музеології (музеєзнавства) як науки, зокрема структуру. Якщо включення до загальної музеології таких підрозділів, як історична музеологія, теоретична музеологія, прикладна музеологія, та деякі інші положення сьогодні не викликають дискусій серед значного кола науковців, то щодо місця в структурі, зокрема, музейного джерелознавства, музейної педагогіки, музейної інформатики, музейної соціології, музейної психології висловлюють різні думки. Зміна ролі музею в сучасному світі призводить до трансформації функцій музею, що, своєю чергою, визначає появу нових напрямів музейної діяльності та розвиток науки.

У дослідженні проаналізовано теоретичні джерела і політичні наслідки статті московського кінокритика М. Блеймана «Архаїсти чи новатори?» (1970), яку вважають обґрунтуванням заборони школи українського поетичного кіно як «безперспективного» напряму. Статтю М. Блеймана вміщено в контекст дискусії про поетичне і прозаїчне кіно, яку систематизовано щодо двох підходів: нормативного, який вважає лише один із напрямів кіно релевантним його природі (йому відповідає сполучник «чи»), і плюралістичного, який розглядає обидва напрями як актуалізації різних кінематографічних потенцій згідно з тими завданнями, що ставлять режисери (йому відповідає сполучник (...) «і»). (shrink)

The article is focused on the phenomenon of the early Ukrainian decadent cinema, in particular, in relation to filmings of Volodymyr Vynnychenko’s dramaturgy. One of the brightest examples of ‘film decadence’ in Vynnychenko’s oevre is “The Lie” directed by Vyacheslav Vyskovs’ky in 1918, discovered recently in the film archives. This film displays the principles of ‘ethical symbolism’, ‘dark’ expressionist aesthetics and remains the unique masterpiece of specifically Ukranian film decadence.

Історія публікації текстів у 1920-х рр., вивчення механізмів «спотворення» їх органами цензури порушує важливі текстологічні проблеми – відтворення оригінального авторського тексту, який часто виявляється захованим за владною розправою редактора та цензора. У цій статті ми подаємо деякі матеріали з Центрального державного архіву вищих органів влади України, які стосуються літературного життя 1927 року. Це документи, які можуть бути цікаві для реконструкції певних аспектів творчості українських письменників, уточнення їхніх біографічних даних. Це заява Володимира Свідзінського щодо видання його книжки «Вересень» (1927) та внутрішня (...) рецензія політредактора на неї. Це уривки статті-передмови Максима Рильського «Міцкевич» до перекладеного ним твору А. Міцкевича «Пан Тадеуш» (1927). Також у статті наведено матеріал щодо вилучення деяких уривків з передмови Андрія Ніковського до повісті Проспера Меріме «Коломба» (1927) та вилучення уривків із двох передмов Михайла Івченка до перевидань збірки оповідань Марка Вовчка (1927) та збірки оповідань Панаса Мирного (1927). (shrink)

Статтю присвячено аналізу режимів сигніфікації та їхніх соціокультурних контекстів. Досліджено роботи сучасного британського дослідника С. Леша. Історична динаміка режимів сиг­ніфікації демонструє єдність процесів вироблення та споживання з урахуванням специфіки вироблення та споживання об’єктів культури. Перенесення наголосу з теми навколо виробництва та відповідних їй способів розподілу праці, режиму накопичення та форми капіталу (К. Маркс, Е. Дюркгейм та М. Вебер) виявляє автономність виробництва, сприйняття та інституційного функціонування об’єктів культури. Доведено, що кожен з досліджуваних елементів режиму сигніфікації має відповідну форму організації візуальних практик.

У статті розглянуто феномени жанрової та ідеологічної пам’яті ландшафтів українських ходінь до раю та показано поліморфізм функцій просторових описів у середньовічній літературі. Теоретичний аспект дослідження передбачає осмислення способів протистояння авторської інстанції стихіям культурної та жанрової пам’яті, яка зберігає усі ціннісні, етичні й естетичні програми претекстів новопосталого твору. На позначення цього явища запроваджено термін «криптограматичність літературного дискурсу», сила опору якій прямо пропорційна до меж індивідуалізму письменницької свободи, установленої в рамках кожної культурно-історичної епохи. З цієї перспективи стверджено, що специфіка ходіння до раю (...) як окремої таксономічної одиниці визначається сумою його претекстів та архітекстуальних взаємодій, оскільки для середньовічного скриптора схрещення й модифікація жанрових матриць подекуди ставали ключовою формою самовираження. Завдяки внутрішній жанровій інтеракції у наративній структурі апокрифів завжди наявні осередки інших типів раціональності та ідеологем, резервуарами яких у художньому тексті часто слугували шаблонізовані екфразиси. Історико-літературний ракурс розвідки сфокусований на механізмах рецепції античного греко-римського «індійського тексту» в середньовічній апокрифічній традиції. (shrink)

У статті розглянуто, як у сучасній літературі фентезі (на прикладі циклів «Відьмацька сага» Анджея Сапковського, «Пісня Льоду й Полум’я» Джорджа Мартіна та «Зворотний бік» Дари Корній) висвітлюється проблема релігії. Увага автора статті головно зосереджується на таких питаннях: як на висвітлення проблеми релігії у згаданих творах вплинула секуляризація суспільства, які саме релігійні образи та мотиви, образи релігійних інституцій наявні в творах, яке значення автори творів надають релігії у житті людини.

У статті проаналізовано конструювання національно-культурної ідентичності в щоденникових записах Олександра Довженка. Cтратегія автора засновується на постійному відтворенні фрагментів минулого життя в Україні, чутливості до страждання її народу та каятті за «Україну в огні». Майбутнє співвідноситься з радянською ідеологією, минуле – з національним, і ці дві категорії є паралельними у щоденниках митця. Минуле перетворюється на травматичний спогад, котрий не має шансів на становлення в майбутньому, оскільки він перекривається радянською ідеологією.

У статті розглянуто недосліджену в науці проблему виявлення та елімінації пам’яток. Практичний досвід у цій царині є досить багатим, але досі ніким не узагальнений. Мета статті – сформулювати емпіричні правила виявлення пам’яток, які роблять їх стійкими до штучних елімінацій. Основні правила: брати до уваги ефект Лінді, «менше – означає більше», опціональність, збереженість шарів автентичності, природно сформований комплекс; не брати велику кількість одиничних розрізнених пам’яток, не шукати вигоди від виявлення пам’яток. При відборі пам’яток згідно із емпіричними правилами до уваги не беруть (...) конкретні цілі репрезентації та інтерпретації минулого тут і зараз. І саме це дає змогу уникнути негативних наслідків штучних елімінацій. (shrink)

У статті підсумовано основні результати багаторічного дослідження «веймарської класики» і раннього німецького романтизму, розкрито суть «модерністичного проекту», спрямованого на інтелектуально-культурне оновлення всього європейського суспільства. Розглянуто три світоглядні «кризи модерну». Перша – на зламі XVIII–ХІХ ст. Романтики тоді розділили мистецтво естетично і соціологічно на масове і високе, а історично – на сучасний і «класичний» мейнстріми. Простежено подальшу долю «проекту» в умовах другої кризи доби Модерн на зламі ХІХ–ХХ ст. (тут естафету романтиків підхопив Ф. Ніцше) і уже в наш час – останньої (...) і остаточної третьої кризи Модерну. (shrink)

У статті розглянуто концепцію «білого куба», специфічного галерейного та музейного простору для демонстрації і споглядання мистецтва. Проаналізовано, як тривалі експерименти з формою демонстрації робіт у музейних приміщеннях були зумовлені потребою створити особливий простір, де кожний експонат був би максимально ізольованим і самодостатнім. Так виник «білий куб», який фактично був легітимізований Альфредом Барром, першим директором музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Починаючи з Брайана О’Догерті, дослідники вказують, що галерейний простір, яке нібито є максимально нейтральним, насправді є глибоко ідеологізованим. Уваго було приділено і (...) рефлексії художників щодо функції, діяльності та організації простору галереї. (shrink)

У статті проаналізовано, яким чином перебування західної частини України у складі АвстроУгорської імперії вплинуло на самототожність українців. У центрі нашої уваги опинився роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, оскільки він, на нашу думку, на прикладі стосунків Аделі Анґер та Стефи Чорненько добре демонструє справжнє становище українців у складі АвстроУгорської монархії. Стосунки між жінками ми розглядали генералізовано: як відносини між поляками, австрійцями з одного боку та українцями з другого. Важливим для нас було з’ясувати, яку ідентичність має головна героїня українка Стефанія Чорненько. Ми (...) також зважали, хоча і меншою мірою, за браком текстового матеріалу для дослідження, на самототожності інших персонажів роману. У статті йдеться про імпліцитну полеміку тексту Софії Андрухович зі «станіславівським феноменом», відомим ностальгією за часами Монархії: виявлено, що в романі є передапокаліптичні настрої. (shrink)