Засобами логіки комунікації історичних логік і методології історико-філософської міжкультурної комунікації аналізується культурна предикація як концепт історико-філософського дискурсу. Звертається увага на функціювання культурної предикації в контексті методологічної комунікації як інформаційної взаємодії конкуруючих методологій, їхніх інструментів і стратегій. Здійснюється конкретний аналіз ситуації застосування методологічної комунікації в межах історико-філософської комунікації як різновиду міжкультурної комунікації. В результаті методологічний і процесуальний дискурси історії філософії постають складниками специфічного історико-філософського комплексу.

This article analyzes the historical development of the philosophical logic syntax from the standpoint of the unity of historical and logical methods. According to this perspective, there are three types of logical syntax: the elementary subject-predicate, the modified definitivespecificative, and the standard propositional-functional. These types are generalized in the grammatical and mathematical styles of logical syntax. The main attention is paid to two scientific revolutions in elementary subject-predicate syntax, which led to the emergence of modified definitive-specific and standard propositional-functional syntaxes (...) and created the syntactic conditions for the development of contemporary philosophical logic. The specifics of contemporary philosophical logic and the methodological possibilities of its application to philosophical discourse are studied. The article aims to reevaluate the undeservedly forgotten systems of philosophical logic of the continental tradition, created by such prominent representatives as Aristotle, G.W.F. Hegel, and E. Husserl, and to actualize these logics in the context of contemporary philosophical culture. The potential of the above-mentioned logics is not fully involved in the philosophical discourse of modernity, primarily because they primarily used an imperfect elementary subject-predicate syntax and modified definitive-specificative syntax as its slightly improved version. Both syntaxes have one thing in common: the grammatical style of sentence structure. Nevertheless, they also have one common flaw – a high dependence on grammar formalism. As a result, the interaction between these syntaxes and Frege’s standard propositional-functional syntax is impossible, because the latter is based on mathematical formalism, which operates on the philosophical logic of the analytic tradition. The article substantiates the way to solve this problem by constructing a modified subject-predicate syntax of contemporary philosophical logic. This syntax provides information interaction between Aristotle’s elementary subject-predicate syntax, and Frege’s standard propositional-functional syntax based on Hegel’s modified definitive-specificative syntax. The proposed solution to this problem can create new opportunities for complementarity and mutual enrichment between the philosophical logic of continental and analytical traditions. The theoretical basis for the construction and study of contemporary philosophical logic is a functional analysis of contemporary symbolic logic, which improves the grammatical analysis of traditional formal logic. Functional-grammatical analysis is a way to rehabilitate the philosophical logic of the continental tradition. The novelty of this paper lies in the substantiation of the modified subjectpredicate syntax of contemporary philosophical logic. It makes it possible to establish a dialogue between continental and analytical traditions, which is designed to promote the further development of philosophy. (shrink)

The article analyzes cultural constructivism as one of the ways of a conceptual representation of historical reality. The connection between cultural constructivism as an epistemological position and cultural predication as a procedure of historical discourse is substantiated. The main focus is on the constructive function of cultural prediction in historical discourse. Constructivism as the position, behind which reality is the construction of consciousness is opposed to realism – the position in which thought or language reflect objectively existing and independent of (...) consciousness reality. When constructed reality corresponds to objective reality, constructivism acquires thе status of constructive realism. The classification of constructivism was proposed, according to which it is divided into epistemological, social and cultural. It is noted that cultural constructivism and cultural predication form the constructivist paradigm of historical discourse. (shrink)

The main purpose of the article is to analyze the statements of philosophical Ukrainian Studies about the anthropological specifics of Ukrainian philosophical thought by means of historicalphilosophical cultural-predicative analysis. The research methodology was determined primarily by the concept of cultural attribution and translation in the dialogue of languages of historical cultures of the Poznań Methodological School (J. Topolski, W. Wrzosek, E. Domańska) and the culturological approach in historical-philosophical Ukrainian Studies (V. Horskyi, S. Rudenko). The statements of the language of historical (...) and philosophical Ukrainian studies are analyzed by means of historicalphilosophical cultural-predicative analysis. The latter is a specific humanities research strategy, which we propose as a means of studying the communicative specifics and syntactic correctness of the language of historical-philosophical theory. The study of communicative specifics takes place from the perspective of modernized versions of metaphysical, phenomenological, and dialectical logic. The first is understood as the logic of transcendental metaphysics, the second as the logic of immanent metaphysics, and the third as the logic of procedural metaphysics. Such an approach provides a qualitative and comprehensive understanding of the analyzed statements. The statements of the language of the historical-philosophical theory are generalized in its names, depending on the perspective of one of the three versions of the logic of philosophical reasoning. The offered historical-philosophical cultural-predicative analysis of communicative specifics and the syntactic correctness of the Ukrainian historical-philosophical theory statements opens new dimensions in research of the anthropological specifics of Ukrainian philosophy. (shrink)

Досліджуються методологічні можливості історії понять та її зв'язок з історією філософських понять і дискурс-аналізом філософських текстів. Окреслюються їхні функції у процесі культурної предикації. Наголошується на їхньому значенні при забезпеченні адекватного перекладу з мови історичної на мову актуальної культури.

Досліджуються логічні ідеї Д. Чижевського, співвідношення предметної логіки й металогіки у його логіко-філософській концепції. Основна увага зосереджена на логічних теоріях поняття, судження й виводу та їх філософських інтерпретаціях.

Аналізується специфіка та характер логіки як науки, основні логічні форми й закони, логічні основи наукової методології. Обґрунтовується роль логіки в підготовці до філософського та наукового мислення.

У статті розглядається логіка філософії, її структури і метафори. Головна увага звертається на SP-структури метафізичної логіки і DS-структури діалектичної логіки, метафоричний стиль метафізики і діалектики.

У статті аналізуються джерела активності та розвитку історії філософії. Головна увага звертається на Світовий дух – суб’єкт історії філософії як логіки поняття та концептуальний персонаж – суб’єкт історії філософії як логіки смислу, філософську логіку та філософську евристику. Обґрунтовується діалектичний зв’язок між Світовим духом як абсолютним чи універсальним суб’єктом і концептуальним персонажем як індивідуальним суб’єктом.

У статті досліджуються структурні елементи діалогічних дефініцій. Обґрунтовується можливість застосування діалогічних дефініцій в інтерпретативних моделях філософського тексту.

Логіка комунікації історичних логік є відповіддю на онтологічну проблему логічного синтаксису, засобомїї розв’язання і способом звільнення від догматизму в логіці. Суть цієї проблеми в тому, що, відповідно допануючих і конкуруючих між собою догматичних уявлень і переконань, право на існування має лише якась однаверсія логічного синтаксису – суб’єктно - предикативний синтаксис Аристотеля, дефінітивно - специфікативнийсинтаксис Ґ. Геґеля чи пропозиційно - функціональний синтаксис Г. Фреґе. Логіка комунікації історичних логік,пропонуючи розв’язання цієї проблеми, обґрунтовує інформаційну взаємодію між існуючими історичнимитипами логічного синтаксису за правилами побудови (...) простого силогізму, де крайніми термінами є суб’єктно - предикативний синтаксис Аристотеля і пропозиційно - функціональний синтаксис Г. Фреґе, а середнім терміном – дефінітивно - специфікативний синтаксис Ґ. Геґеля. (shrink)

У статті розглядаються базові моделі основних тем історії філософії. Значна увага приділяється проблемі наступності й прогресу, взаємодії особистого й колективного в історії філософії.

У монографії аналізуються методологічні можливості культурної предикації, що має теоретичний статус міжкультурної комунікації і дефінітивної специфікації. Вони слугують основами культурно-предикативного аналізу як гуманітарно-наукової методології. Культурно-предикативний аналіз узагальнює окремі методології гуманітарних наук. Серед них – методологія історії, методологія логіки і методологія історії філософії, в якій методології історії і логіки поєднуються на підставі принципу єдності історичного і логічного. Монографія адресована фахівцям з філософії і методології гуманітарних наук, методології історії, логіки та історії філософії, метафілософії і комунікативістики.

Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордоцентризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.