В статті розглядається значення методології дослідження смислу, яка заснована на комунікативній парадигмі, що поєднує достоїнства як менталістської так й лінгвоцентризької парадигм, одночасно усуваючи їхні недоліки. Парадигми припускають різні методології дослідження, щодо яких сформульовані три тези. По-перше, вони мають протилежну спрямованість. По-друге, мають свої онтологічні передумови, що роблять їх однаково обгрунтованими. Та по-третє, внутрішня логіка їхнього розвитку спрямована на зближення. У статті репрезентовано процес поступового формування комунікативної парадигми вивчення смислу. Також, розглядаються дві логіко-філософські концепції, які вплинули на розвиток всієї семантики.