Стаття побудована на аналізі праць французького історика П’єра Нора, який, намагаючись знайти «справжню» історію, доходить до протиставлення історії та пам’яті. В історії домінує, вважає філософ, якщо не відверта політична агітація, то національні імперативи, які ніяк не роблять історію справжньою та об’єктивною. Замість історії потрібно зосереджуватись на правильній пам’яті. Але в умовах, коли сама пам’ять стала розірваною, вона може існувати лише спираючись на «місця пам’яті» – мнемонічні місця. Сила пам’яті тепер зберігається в місцях пам’яті, які накопичують та зберігають історію. Тобто, місця (...) пам’яті втратили фізичний чи географічний сенси, і місцями пам’яті їх робить саме те, завдяки чому вони вислизають із простору історії – сенси, які вони несуть, смисли. Виходячи з такої природи місць пам’яті множинність їх інтерпретацій є нормою. А минуле, таким чином, виявляється полісемантичним простором, орієнтованим на співприсутність багатьох різноманітних версій інтерпретації одних і тих самих меморіальних структур (монументів, історичних фактів і подій, текстів минулого). Звідси випливає зміна уявлень про істинність. Тепер істина не у «фактичності» даних, а в їх «актуальності». Врешті-решт Нора робить досить нищівний для історії висновок, що минуле втратило сенс, історичну свідомість нині має виключно теперішнє, яке і наділяє сенсом усі можливі й припустимі версії минулого, і що офіційна пам`ять (політика пам’яті) пов’язана з практиками вибіркового забування чи пам`ятання. (shrink)

If Western Protestants and Neoprotestants preaching about “universal Christian brotherhood”, thus are carriers of postmodern global culture, come forward as propagandists of Westernization of the world, missionaries from countries, socalled “near abroad” uniting at different sorts Eurasian institutes, seminaries, unions, missions, services, conferences, associations orientated ion supporting links at the former Soviet Union and consequently on development of Russian empire — Russia as Eurasia, “Russia-Eurasia”.

The article analyzes Petro Kudriavtsev’s historical philosophical conception in the context of basic tendencies and reference points of development of historical philosophical science in Europe in 19th – the beginning of 20th cent. For this purpose, the place and significance of reception of European philosophy in the P. Kudriavtsev’s historic philosophical works are identified. Furthermore, the article discusses the complex of philosophical and historical ideas that appeared to be productive for development of Kudriavtsev’s original historical philosophical conception. The latter is (...) proved to be formulated in the process of deep creative interpretation of European historical philosophical studies achievements, such as ethics and philosophical constructions of the European thought. The author finds out the particularity of the P. Kudriavtsev’s original approach to understanding of historical philosophical process, based on comprehension of rationalism and empiricism, two opposite models of historical philosophical knowledge. Besides, the author argues for the similarity in approach to the history of philosophy between P. Kudriavtsev and the representatives of historical-philosophical tradition after Hegel. Reconstruction of P. Kudriavtsev’s historical philosophical conception allows the author to conclude, on the one hand, that conception reflected one of the central problems in Western European philosophy on the edge of 19 th – 20 th centuries – the problem of values. On the other hand, the conception was aimed to oppose the relativistic and nihilistic tendencies, which dominated in Modern European philosophy. (shrink)

Purpose. To study the phenomenon of a woman-author as a subject of culture and philosophy from a development of literary aspect in the works both Western and Ukrainian scientists. To define the significance of the philosophical representation of the gender stereotypes to reconsider their place and role in the socio cultural discourse. Theoretical basis. To investigate the theoretical framework in the postmodern philosophy the cross-disciplinary approach is used. The comparative approach is methodologically important to clarify the problems concerning a woman-author (...) as a subject of culture. It is underlined that the boundary line between literature and philosophy is movable, which coincides with the shapes of the human experience. Based on the conviction that gender has integrated into all social relations, that means it is a gender context of any social interaction, it is important to emphasize the productivity of a new scientific methodology of sociocultural constructing of gender. Originality. Is in systematic literary analysis of Ukrainian and Western women’s prose as specific philosophical phenomenon. It was proved that the investigation of women’s literature, its identity is an important focus of both philosophy and culture, which helps find philosophical problems in literary texts. Besides the analysis of gender implications in texts allows to start theoretical dialogue on gender problems, which means the participation in the discussion about the targets of our cultural life. Conclusions. It has been proved that literature of the ХХ th -XXI st centuries is characterized by strengthening interaction between philosophical systems and literary works that reflects mainstreaming of intellectual and thinking bases. It was revealed that women’s philosophical and literary conceptions have created a unique woman’s world of being and an image of "a new woman", thus leading the way towards the new stereotypes based on comprehension that sex differences should not be determining factors both in cultural and social coexistence. (shrink)

The main point for criticizing the Cartesians for Vico is the notion of method, interpreted as exceptionally discursive procedure, devoid of spontaneity and creative force which are necessary for discovering new truths. These qualities are embodied for Vico in the Latin term ingenium, loan translation of which is found in Italian (ingegno) and is absent in French. The criticism of Cartesianisn suggested by Vico does not consider the fundamental bilingualism of this philosophy and wide use of the term ingenium in (...) the corps of Descartes’ Latin works. The analysis of the latter proves that the early Descartes’ notion intuitus mentis, as well as the concept of natural light of mind are, in the end, based exactly on ingenium, but not on the discursive methodical procedures. Human soul, following Descartes, reveals its content in several hypostastes and each method of revelation corresponds to specific terminology. Soul as mens is not the same as soul as ingenium. But even the early Descartes’ study of soul is marked by peculiar nominalism, proclamation of the real existence of individual soul as a separate entity. Therefore later, stating his ego cogito, Descartes states exactly the individual substance, not thinking in general. The terminological couple ingenium/mens is not translatable already in the French texts of Descartes himself (both merge in the French esprit), however their Ukrainian translations do not consider neither this untranslatability nor obvious references of Descartes’ esprit to other Latin compliances which differ each time. The article also analyses frequency in usage of the terms ingenium and mens in early and late Descartes’ Latin works; it has been proved that the augmentation of the meaning of metaphysical problems gradually turned mens into the main subject of Descartes’ research and deactualised the problem of ingenium. (shrink)

У статті проаналізовано категоріальний апарат сучасної парадигми дизайну. Актуальність виявлення категоріального апарату парадигми дизайну визнається загальносвітовим зацікавленням до проблем національних відмінностей і глобалізацією інформаційної свідомості людства, потребами української дизайн-освіти, в якій теоретичним проблемам приділено ще недостатньо уваги; формуванням нових культурних цінностей в умовах трансформації українського суспільства. З’ясовано, що категоріальний апарат дизайну зводиться до методології пізнавального руху, дизайн розглядається в контексті міждисциплінарного простору, актуалізуючи категорії філософії, соціології, естетики, інженерної психології й екології, загальної технології й системотехніки, кібернетики й теорії організації виробництва. Розглядається (...) категорія “модель дизайну”. розглядаються такі моделі як: художня, інформаційна, матеріальна, технологічна тощо. Категорії дизайну включають соціально - історічний контекст, являючись узагальненням не тільки індивідуального,а й суспільного духовного досвіду. (shrink)