The article deals with the interpretation of categories “an author” and “a hero” in their relation to the reality. These categories are interpreted after the thesis: “The limit of understanding is sense. The understanding is embodied in the sense. This can’t be said about the interpretation: it never coincides with a sense. The understanding is getting the sense “dying”. During our life we, authors, create the text of our personal deceaseds, heroes. The first meaningful for us death is the beginning (...) of the text. The ending of it is our personal death. This text structures the reality and influences deeply on our life. It is possible to be an author, as well as a hero, only in relation to “another”. The death appears as a teleological cause of the life, as a symbol for comprehending of the hero’s whole life. The personal death is the act of maximum revelation to “the Other”, who possesses the perfect knowledge. The heroes draw closer through the whole spiritual characters. Being absent in the empiric reality, they are present in the aesthetic reality, which is a qualitatively different state of being. This text helps us to understand the life and the death in their deep correlation and accept our personal death as exactly to me belonging death. The author’s death gives to the text clearly defined borders. It is a womb of sense. Through the author’s death the text faces to “the Other”. (shrink)

Розкривається сутність дизайнерської творчості, яка має людиновимірний характер, оскільки людина є креатором дизайнерського продукту, що вимагає відповідної методологічної рефлексії і культурного осмислення. Творчість тлумачиться як цілепокладаюча діяльність, яка є суттєвою ознакою і одним з активних станів цілісної людини, що сприяє формуванню «другої природи», яка «набудовується» над природними умовами людського буття. В дизайнерській творчості як специфічній діяльності, творчість є мірою досконалості людини і дійсності, яка виступає одним із проявів буття свободи.