Стрімкий розвиток сучасного світу швидко множить дискусійні «локуси» всередині етичної проблематики, не дозволяючи припинити вже звичну з ХХ століття суперечку етичного «універсалізму» та етичної «локальності». Отже, практична філософія є тією сферою, яка наразі чи не найперша вимагає інтенсифікації високоякісної теоретичної роботи. Ця інтенсифікація має відбуватися завдяки продуктивному поеднанню етичних досліджень з тими можливостями, які надають інші філософські напрями. Проте сьогодні є актуальною також і необхідність знаходження теоретико-методологічних моделей, у межах яких сама традиційна герменевтика знаходила б надійний ґрунт, що дозволяв би (...) їй витримувати темп сучасного наукового розвитку та зберігати водночас власну специфіку та філософську вкоріненість. Цій вимозі якнайкраще відповідає теорія К.-О. Апеля. У складних історичних умовах сучасності дискурсивна етика К.-О. Апеля є унікальною та ефективною завдяки тому, що вона надає універсальні етичні орієнтири, які ґрунтуються на розумних принципах порозуміння та діалогу. Під час нашого розшуку було з’ясовано, що філософська розробка дискурсивної проблематики в Німеччині сприймається переважно як герменевтично-мовне дослідження когнітивних процесів. Тому збереження елементів герменевтичного знання у випадку апелівської філософії є об’єктивним фактом. Також було встановлено, що трансцендентальна прагматика К.-О. Апеля покликана розв’язати питання про нормативну структуру дискурсу, тобто про глибинні принципи функціонування загального мовно-комунікативного поля. Ми з’ясували, що всередині власної теорії К.-О. Апель майстерно поєднує різні теоретико-методологічні підходи, а дискурсивна етика, що ґрунтується на принципах трансцендентальної прагматики, вбирає в себе всі ті герменевтичні «елементи», які притаманні останній. Наше дослідженя також показало, що К.-О. Апель, визначаючи власний підхід як «трансцендентально-герменевтичний», зберігає місце для інтерпретативної практики на двох «рівнях» здійснення мовно-комунікативного акту. Ми з’ясували, що інтерпретативний момент присутній у мовній інтеракції, по-перше, як сприйняття та оцінка «комунікативної позиції» адресата висловлювання, а по-друге – як інтерпретативний момент, «вбудований» у процес отримання та «дешифрації» мовного виразу співрозмовника. Водночас ми встановили, що необхідність цієї «трансцендентальнопрагматичної» інтерпретативної роботи зумовлюється, на думку К.-О. Апеля, ігровою природою самої мовної інтеракції, що вимагає від суб’єктів комунікації активного та творчого звернення до контексту, у якому ця комунікація відбувається. (shrink)

У статті аналізується феномен ворожості як у історичних формах суспільства, так і на прикладі сучасності, в першу чергу, сучасного міста. Виявляються критерії ворожості у різних умовах. В особливості, проводиться порівняння між етнічними та становими ворожнечами. Зроблено висновок про специфіку взаємодії людей на рівні Я-Ти, міжгрупових відносин, ставлення групи до атомізованого індивіда. Здійснено спробу дослідження певної ролі ворожості у формуванні людської ідентичності.

To a certain time the processes of human identity formation were not the subject of the general science of human, the change and choice of identity happened spontaneously, economic moments as prevailing in public life were hidden "behind" consciousness. With the assertion of capitalism the construction of a purely economically dismembered society, life manifests itself in the ideological struggle for consciousness, i.e. in the struggle for identity, for concealing or exposing public antagonisms. Identity becomes the subject of theoretical discourse. The (...) actual problematic place on this path is the necessary connection between the theory and practice of fabricating historically new identities. The purpose of this article is a theoretical understanding of the human identity as a social construct and concept in the act of metaphorical vision. Currently the identity is explored as an object of social designing in the media space of a "visible" society for the sake of the trend "all for sale". Visualization, simulation, identification are the human acts, the knowledge of which allows us to comprehend the technological process of human identity. Modern theoretical knowledge of the problems of identity formation points to the mechanism of this phenomenon. Thus, it becomes clear that the metaphorization of the human identity discourse is a law of social categorization. It is important that the metaphor is the identity affirmation through which a complex of ideological qualities becomes an individual, i.e. proclaims itself a reality. In the metaphorization of the identity discourse a special place is occupied by visual practices: magic ritual, fashion, style, make-up, advertising, cinema, photography, poster, circus, carnival, press, etc. Human, social activities are impossible without rituals. By ritual in this case we mean practices, strengthening common identity and solidarity of community members, collective actions aimed at establishing their own symbolic space and temporality. Libreto of the ritual is a mythology. Ritual and myth are ideological basis of social subject. Ritual and myth are symbolic, metaphorical, demonstrative, etc. In addition to anthropological significance, the concept "ritual" has a common biological one – a stereotypical form of animals’ behavior under various standard communications. Animals usually strengthen their communication by repeatedly rhythmic repetition of its bodily elements. Violation of rituals promotes the formation of new species of animals in nature. "New species" of human are historical forms of culture of imagination and communication. The visual metaphor of human identity will be understood, firstly, as a social construct, i.e. the everyday vision of identity, the type of "looking" at it, which is embodied in an imaginary desirable image of self, in its own subjectness as "I" for "others" and subjectivity as "I" for "myself", secondly, as a socio-philosophical technological concept, which is the foundation of theoretical discourse of the identity, this allows us to comprehend and optimize the distinction between social spaces and the totalization of their elements from the side of human visual activity. (shrink)