The reliability challenge to ontology can be summarized as the complaint that no satisfying explanation is available of how one can have true ontological beliefs, given that the relevant belief-forming methods are noncausal (for example, not perception based or memory based). This paper first presents a version of the reliability challenge against realist approaches to ontology, put forward by Jared Warren. It then explores a response to the challenge on behalf of the realist that appeals to the use of abduction. (...) This response does not satisfactorily deal with the reliability challenge, though, and even leads to a further epistemic impasse. At this point, a version of ontological pluralism is presented, according to which all the competing theories in a certain ontological dispute can be true—in a sense of “true” to be articulated. The final step shows how this version of pluralism deals with the reliability challenge, especially with the complaint that we lack an explanation for our true ontological beliefs. (shrink)

В статті послідовно обгрунтовано твердження про позаконтекстуальний характер метафізичного знання. Доведено, що метафізика як знання граничного рівня абстракції детермінує контекст, що надає їй статус чистої теорії про універсальні сутнісні основи існування та пізнання світу. Також метафізика як спекулятивний рівень граничних абстракцій визначає загальний контур реалізації та здійснення культури, від конкретно-історичного тлумачення яких залежить зміст культурного простору існування людини. Висловлено гіпотезу, що метафізика культури акцентує константні принципи специфіки людського буття, а ефективність та дієвість рефлексії феномену культури здійснюється шляхом визначення основоположного для (...) певної епохи діалектичного протиріччя. Відповідно, метафізика є вираженою смисловою конструкцією культури, яка продукує певний тип мислення, пам’яті та ідентифікації, тобто суб’єктивності; та соціальності як етико-аксіологічної моделі взаємодії з Іншим. Аргументовано, що класична метафізика з моменту її виникнення і протягом усього довгого, змістовного та продуктивного існування є своєрідною орієнтацією у просторі. Автор доводить, що культура – це збір простору в інтелігібельній конструкції, специфічний характер людського буття у Всесвіті, спосіб перебування людини у світі. Простір у метафізиці культури означає область локалізації «Его» і поле трансценденції одночасно. Аргументовано, що метафізика через простір культури дозволяє емпірично відчувати Всесвіт як Єдине, припускати наявність сенсу. Визначено поняття метафізики культури як сфери філософського дослідження феномену культури в її граничних, позадосвідних, сутніснісних принципах історичного розвитку та смислових трансформацій. На основі проведеного аналізу автор резюмує визначення феномену культури як специфічно людського способу освоєння простору та підкорення часу, а свідомості - як топології рефлексивних практик. (shrink)

This article consistently elaborates the extra‐contextual nature of metaphysical knowledge. Metaphysicsis seen as a semantic construction of culture that produces a certain type of thinking, memory, and identification: that is, subjectivity, and sociality as an ethical and axiological model of interaction with the world and the Other. The paper argues that metaphysics is a kind of orientation in space and that culture is a semiotic way of world orientation, or collection of spaces into an intelligible structure, a specific characteristic of (...) human existence in the universe. Indeed, metaphysics through the space of culture allows one to experience the universe empirically as unity, to assume the presence of meaning. Based on the analysis, the paper summarizes the definition of the phenomenon of culture as a specifically human way of mastering space and controlling time, consciousness as a topology of reflective practices, and virtual reality technology as a space of pure metaphysics. (shrink)