Descartes has a Clarity First epistemology: (i) Clarity is a primitive (indefinable) phenomenal quality: the appearance of truth. (ii) Clarity is prior to other qualities: obscurity, confusion, distinctness – are defined in terms of clarity; epistemic goods – reason to assent, rational inclination to assent, reliability, and knowledge – are explained by clarity. (This is the first of two companion entries; the sequel is called, "Descartes's Method for Achieving Knowledge.").

This paper explores the idea that Descartes’ cogito is a kind of diagonal argument. Using tools from modal logic, it reviews some historical antecedents of this idea from Slezak and Boos and culminates in an orginal result classifying the exact structure of belief frames capable of supporting diagonal arguments and our reconstruction of the cogito.

Статтю присвячено дослідженню альтернативних можливостей інтерпретації Декартової концепції cogito: як авто-референтної структури і як авто-афекційності. Контекстом аналізу виступає трансцендентально-феноменологічний ракурс погляду на картезіанську філософію як на засновок трансцендентального мотиву. Визначено роль принципу авто-референтності в трансцендентальному дискурсі. На ґрунті розгляду перспектив тлумачення картезіанського підходу, запропонованих М. Анрі й Ж.-Л. Марйоном, виявлено моменти іррелевантності авто-афекційної настанови вимогам трансцендентального мислення і втомивовано адекватність авто-референтної моделі його засадам. Авторка доходить висновку, що, попри позірну пріоритетність авто-афекційності для трансцендентального дискурсу, пов’язану насамперед з притаманною їй радикалізацією (...) функціонального аспекту свідомості й усуненням небезпеки субстантивації cogito, закладеної в структурі авто-референтності, остання видається відповіднішою вимогам трансцендентального мислення, оскільки передбачає збереження принципу відношення-відмінності, конститутивного для трансцендентальної думки – який в умовах авто-афекційності виявляється редукованим. (shrink)