<P>While there are many books on the romantics, and many books on Heidegger, there has been no book exploring the connection between the two. Pol Vandevelde’s new study forges this important link. </P> <P>Vandevelde begins by analyzing two models that have addressed the interaction between literature and philosophy: early German romanticism (especially Schlegel and Novalis), and Heidegger’s work with poetry in the 1930s. Both models offer an alternative to the paradigm of mimesis, as exemplified by Aristotle’s and Plato’s discussion of (...) poetry, and both German romanticism and Heidegger owe a deep debt to Plato. The study goes on to defend the view that Heidegger was influenced by romanticism. The author’s project is thus both historical, showing the specificity of the romantic and Heideggerean works, and systematic, defending aspects of their alternative mode of thinking while also pointing to their weaknesses. </P>. (shrink)

The emergence of the Internet and various forms of virtual communities has led to the impact of a new social space on individuals who frequently replace the real world with alternative forms of socializing. In virtual communities, new ‘friendships’ are easily accepted;however,how this acceptance influences cultural identity has not been investigated. Based on the data collected from 443 respondents in the Republic of Serbia, authors analyzethisconnexion,as well as how the absorption of others’ cultural values is reflected on the local cultural (...) values. The results show that the adoption of others’ cultural values diminished the bond with the local community. The present paper adds to the theory of virtual communities by examining the relationship between the acceptance of an unknown person in a virtual community and its effects on cultural identity. This study contributes to the clarificationof the impact that virtual networking has on cultural identity. (shrink)

La distinción entre arte culto y arte popular, como un caso particular de la distinción entre alta cultura y cultura popular, forma parte de los principios de la teoría estética. En este artículo tratamos de ver cuál es el fundamento de la misma, así como de analizar el trasfondo estético de las críticas al arte popular, para, desde ahí, emprender una defensa del mismo en el ámbito de la teoría del arte, con la intención de situarla en paridad con el (...) arte culto, es decir, como un producto que puede no sólo satisfacer los criterios de la tradición estética, sino que, además, puede enriquecer el concepto tradicional de lo estético y aspirar al mismo valor que el arte consagrado. (shrink)

The author presents Simone Weil’s theory that force, an inherent part of the human condition, generates and regenerates its own existence. She examines three essays by Weil: ‘The Iliad or a Poem of Force’, ‘Reflections on War’, and ‘The Power of Words’. Doering situates the essays historically: their publication in French journals, as World War Two was looming, and again in the mid-1940s when translations of the essays appeared in Dwight Macdonald’s New York journal: politics. She applies to modern times (...) Weil’s conviction that the escalation of war preparations on grounds of national security inexorably undermines the belief in the supreme value of the individual. Major issues include the hyping of war as an act of interior politics, fear as a means of social control, freedom of thought in a permanent war economy, Dorothy Day on violence, the media in a democracy and the Greek concept of nemesis. (shrink)

The common assumption is that works of popular are less serious, less artistically valuable. Popular art is driven by a profit motive; real art, high art, is produced for loftier goals, such as aesthetic appreciation. Further, popular art is formulaic and gravitates toward the lowest common denominator. High art is innovative. It enriches, elevates, and inspires; popular art just entertains. Worse, popular art inculcates cultural biases. It is a corporate tool of ideological indoctrination, making contingent social and economic arrangements seem (...) necessary. Or so the common view holds. In light of these common assumptions, we must ask just what marks the distinction between high art and popular art? Is there really any important difference at all? Is there reason to think that popular is by its very nature aesthetically inferior to high art? In this article, I consider some of the prominent answers to these questions. The discussion is organized around questions concerning two general topics: (1) the nature of popular art, and (2) the putative aesthetic deficiencies of popular art. (shrink)

У статті розглянуто історичні та соціокультурні відмінності між масовою і популярною культурою. З’ясовано стосунок обох феноменів до загальної сфери культури та її головних засад. Розуміючи культуру як облаштування, плекання, виховання, вміння, вдосконалення, можна говорити про високі зразки осягання світу. Позаяк масові соціальні явища пов’язані з ослабленням інтелектуально-естетичних параметрів, виникає потреба порівняти високі та низькі рівні культури. Індустріалізація й урбанізація прискорили розвиток медій, які допомогли наблизити здобутки цивілізації до мас. Але ринкові механізми розповсюдження благ сприяли диктату комерції. Мистецькі виміри культури не (...) відповідали прагматичним вимогам і були притлумлені маркетинговими програмами, що спричинили інфантильність і споживацтво. Ці риси характеризують масову культуру. Та поруч із високою культурою віддавна існувала й народна, традиційна, низова культура, ознаками якої є доступність, поширеність, неофіційність, периферійність, неоднорідність і субкультурність. Проаналізовано становлення популярної культури від стародавніх до модерних часів. З’ясовано, що творці культури зарівно оперують високими ідеалами та популярними смислами. Втім, популярне відрізняється від масового завдяки породженню альтернатив. Тобто популярна культура не виродилася у конформізм, а зберегла запал протесту. Популярні тенденції не лише містять прагнення до задоволення широких потреб, а й враховують шанс протистояти примусу. Отже, варто визнати нетотожність маскульту і поп-культури. Тому популярна культура є цариною виникнення ідей, у якій соціальні гравці здатні творчо реалізувати свої уявлення та цінності. (shrink)

The article discusses the philosophy of sportive existence, as put forward by Spanish philosopher José Ortega y Gasset. Ortega is widely recognized as the major figure in Hispanic philosophy in the 20th century. Sports are an integral aspect of Ortega's philosophical output, both as aids toward understanding more general issues in ontology and philosophical anthropology and as explicit topics for reflection and analysis in and of themselves. Issues to do with sports and the sportive aspects of life were central to (...) Ortega's reflections on the nature of the human condition. Ortega argued that in many ways, the figure of the sportsperson represented more than any other symbol the human being's quintessence. (shrink)