Статтю присвячено дослідженню альтернативних можливостей інтерпретації Декартової концепції cogito: як авто-референтної структури і як авто-афекційності. Контекстом аналізу виступає трансцендентально-феноменологічний ракурс погляду на картезіанську філософію як на засновок трансцендентального мотиву. Визначено роль принципу авто-референтності в трансцендентальному дискурсі. На ґрунті розгляду перспектив тлумачення картезіанського підходу, запропонованих М. Анрі й Ж.-Л. Марйоном, виявлено моменти іррелевантності авто-афекційної настанови вимогам трансцендентального мислення і втомивовано адекватність авто-референтної моделі його засадам. Авторка доходить висновку, що, попри позірну пріоритетність авто-афекційності для трансцендентального дискурсу, пов’язану насамперед з притаманною їй радикалізацією (...) функціонального аспекту свідомості й усуненням небезпеки субстантивації cogito, закладеної в структурі авто-референтності, остання видається відповіднішою вимогам трансцендентального мислення, оскільки передбачає збереження принципу відношення-відмінності, конститутивного для трансцендентальної думки – який в умовах авто-афекційності виявляється редукованим. (shrink)

The article is devoted to historico-philosophical investigation of the grounds of universalism of special type. This universalism, inherent in transcendental thinking, was radicalized in quasi-transcendental discourse of Jacques Derrida. It is established that explicit critique of universalism in deconstructive philosophy is aimed at “logo-centric” paradigm of universality which is questioned by (quasi)transcendental philosophy. Constitutive function of difference and otherness in establishment of transcendental and especially quasi-transcendental universality was brought to light. It was shown that in (quasi)transcendental discourse singularity is involved (...) into the sphere of universal, whereas “dogmatic” universalism brought singularity and/or particularity outside, thus questioning its own claims. Tracing transcendentalist tendency to balance status and significance of universal and particular (singular), the author concludes that relation between them makes possible constituting hyper-universality of special type. Universal implications of the Derrida’s notion “quasi-transcendental” are defined. It was determined that one of the main factors constituting universalism of quasi-transcendental type is the deconstruction of binary thinking, accomplished first of all with the help of principles: differance, insolvability (aporia) and trace. Among them insolvability implies universality revealing the overlap and mutual conditioning of alternative (at a glance) elements. Instead, the trace conditions superiority of logo-centric alternatives “primary-secondary” and “presence-absence”. (shrink)

The article is devoted to historico-philosophical investigation of the grounds of universalism of spe-cial type. This universalism, inherent in transcendental thinking, was radicalized in quasi-transcendental discourse of Jacques Derrida. It is established that explicit critique of universalism in deconstructive phi-losophy is aimed at “logo-centric” paradigm of universality which is questioned by transcendental philosophy. Constitutive function of difference and otherness in establishment of transcendental and especially quasi-transcendental universality was brought to light. It was shown that in transcendental dis-course singularity is involved (...) into the sphere of universal, whereas “dogmatic” universalism brought singularity and/or particularity outside, thus questioning its own claims. Tracing transcendentalist ten-dency to balance status and significance of universal and particular, the author concludes that relation between them makes possible constituting hyper-universality of special type. Universal implications of the Derrida’s notion “quasi-transcendental” are defined. It was determined that one of the main factors constituting universalism of quasi-transcendental type is the deconstruction of binary thinking, accomplished first of all with the help of principles: differance, insolvability and trace. Among them insolvability implies universality revealing the overlap and mutual conditioning of alternative elements. Instead, the trace conditions superiority of logo-centric alternatives “primary-secondary” and “presence-absence”. (shrink)

Review of the book Stadler, F. (Ed.). (2017). Integrated History and Philosophy of Science: Problems, Perspectives, and Case Studies. (Vienna Circle Institute Yearbook, vol. 20). Vienna: Springer.