Paul Tillich and Pierre Teilhard de Chardin both have made contributions to a theology of evolution. In a 2002 essay John Haught expresses doubt that Tilllich's rather classical theology of “being” is radical enough to account for the “becoming” of evolution. Tillich's ontology of being includes the polarity of form and dynamics. Dynamics is the potentiality of being, that is, becoming. Tillich's dynamic dialectic of being and nonbeing is a more descriptive metaphor for the five mass extinctions of evolutionary history (...) than Teilhard's progress. This dialectic is also a more realistic description of cosmic evolution. Tillich's “Kingdom of God” within history as well as “the End of History,” in contrast to Teilhard's Omega Point, does not appear to contradict the Second Law of Thermodynamics, which predicts that the universe will ultimately disintegrate. Haught's contrast/contact modes of relating science and religion would regard Teilhard's Omega Point as an expression of spiritual hope and purpose rather than a scientifically verifiable principle. The contrast/ contact position is consonant with Tillich's description of religion as part of the vertical dimension of ultimate concern and science as part of the horizontal dimension of relationships between finite objects. Tillich did not share Teilhard's optimistic vision of the future. (shrink)

The article considers the development of the ideas of Christian realism as a philosophical and ethical concept of Reinhold Niebuhr. The background of the development of Christian realism’s ideas is described. It is noted that the most impact had Niebuhr’s personal attitude to philosophy and epistemology, as well as the practical experience of serving in Detroit. The methodological approach of Niebuhr is defined as a contrast between the ideal and the real, with the subsequent solving of the conflict between them. (...) It is noted that from the Niebuhr’s point of view, the transforming power of Christianity is rooted in moral and metaphysical dualism, where ethics subordinates metaphysics and gives strength to social and cultural transformations of humanity. It turned out that the ethical concept of Christian realism includes the classification of people as idealists, realists and cynics. Idealists are people who are mainly focused on idealistic concepts that are not represented in the real world. Idealists usually have distorted worldview because they deny taking into account the realities of the world. That also makes them vulnerable to manipulation of cynics. Realists are people who take into account all factors and all known sources of power in the real world, and have a pragmatic position, which is based on moral and ethical qualities. Cynics are those who have a pragmatic position to the world and relations with others, but they guide themselves only by personal interest and egoistic needs, and do not bother with moral restraints. In addition, the relationship of Niebuhr and other neo-orthodoxy theologians is described. Among them there are Karl Barth, Paul Tillich, Emil Brunner and Rudolf Bultmann. The polemic between Niebuhr and Bart is noted. It is shown that the main difference between Bart and Niebuhr was in the theological perspective: for Bart it was mostly dogmatic, and for Niebuhr - ethical and apologetical. The most similar to the theological position of Niebuhr is Brunner's theology, but the differences between them are in relation to the natural law. It is noted that the discrepancy between Niebuhr and Bultmann was an interpretation of the concept of myth. Finally, the contribution of neo-orthodoxy to the development of theology of the twentieth century is considered. It consists of five main achievements: the definition of theology of revelation as a concept of knowledge of God, the rethinking of biblical texts as carriers of kerigma, the historical contextualization of theological tradition, the rethinking of the Reformation’s ideas, and the ecumenical emphasis in theology. (shrink)

У статті розглянуто розвиток ідей християнського реалізму як філософської та етичної концепції Рейнхольда Нібура. Описано передумови розвитку ідей християнського реалізму, серед яких особисте ставлення Нібура до філософії та епістемології, а також практичний досвід служіння у Детройті. Визначено методологічний підхід Нібура як протиставлення ідеального та реального, з подальшим усуненням конфлікту між ними. Зазначено, що з точки зору Нібура перетворююча сили християнства коріниться у етично-метафізичному дуалізмі, де етика підпорядковує собі метафізику та дає силу до соціокультурних перетворень людства. З’ясовано, що етична концепція християнського (...) реалізму включає в себе поділ людей на ідеалістів, реалістів та циніків. Ідеалісти – це люди, які переважно зосереджені на ідеалістичних концепціях, які у реальному світі не відтворюються, і небажання враховувати реалії світу викривлює світогляд ідеалістів, а також робить їх вразливими до маніпуляцій. Реалісти – це люди, які враховують всі чинники та всі відомі джерела впливу у реальному світі, і мають прагматичну позицію, що базується на морально-етичних якостях. Циніки – це ті, хто має прагматичну позицію стосовно світу та відносин з іншими, але вони беруть до уваги тільки особистий інтерес та егоїстичні потреби, і не обтяжують себе моральними обмеженнями. Крім того, описано відношення Нібура та інших теологів неоортодоксії: Карла Барта, Пауля Тілліха, Еміля Бруннера та Рудольфа Бультмана. Згадано полемічні відносини між Нібуром і Бартом. Зазначено, що головна розбіжність між Бартом і Нібуром полягала у відношенні до теологічної перспективи: для Барта вона була переважно догматичною, а для Нібура – етичною та апологетичною. Найбільш близькою до теологічної позиції Нібура є теологія Бруннера, але розбіжності між ними полягали у ставленні до природного закону. Зазначено, що розбіжність між Нібуром та Бультманом полягала в інтерпретації концепції міфу. У підсумку розглянуто внесок неоортодоксії у розвиток теології ХХ століття, який складається з п’яти головних досягнень: визначення теології одкровення як концепції Богопізнання, переосмислення біблійних текстів як носіїв керигми, історична контекстуалізація теологічної традиції, переосмислення ідей Реформації, екуменічний наголос у теології. (shrink)

In this paper I engage the theonomous ethics of Paul Tillich to argue that morality is a matter of conviction and concern not determination of right or wrong, and moral imperative is not about doing what “right” is, rather it is the self-actualisation of individual through her intersubjective relationships. The motivational force behind self-actualisation stems from the strength of one’s hold on “ultimate concern”, and not the content of “ultimate concern” that maybe referred to by various names including God. The (...) ultimacy and unconditionality of “ultimate concern” gives morality its religious character and imperativeness. The paper suggests that business should provide an environment in which individual’s moral motivational force can be strengthened through removal of the impediments that weaken one’s hold on “ultimate concern”. (shrink)