The discourse on kitsch has changed tone. The concept, which in the early 20th century referred more to pretentious pseudo-art than to cute everyday objects, was attacked between the World Wars by theorists of modernity (e.g. Greenberg on Repin). The late 20th century scholars gazed at it with critical curiosity (Eco, Kulka, Calinescu). What we now have is a profound interest in and acceptance of cute mass-produced objects. It has become marginal to use the concept to criticize pseudo-art. Scholars who (...) write about kitsch are no longer against it (Anderson, Olalquiaga). And since the 2000s, art students have been telling us that they “love kitsch”. The contemporary concept is strongly attached to certain colors (pink) and materials (porcelain). In this article I aspire to find some keys on how to view the history and contemporary state of the concept. My hypothesis is that the change in the use of the concept has at least partly to do with changes in the concept of art, which has lately, this is my hypothesis, become sufficiently decentralized from its original roots and boundaries (upper class, male, ethnically Central European). (shrink)

У статті розглянуто історичні та соціокультурні відмінності між масовою і популярною культурою. З’ясовано стосунок обох феноменів до загальної сфери культури та її головних засад. Розуміючи культуру як облаштування, плекання, виховання, вміння, вдосконалення, можна говорити про високі зразки осягання світу. Позаяк масові соціальні явища пов’язані з ослабленням інтелектуально-естетичних параметрів, виникає потреба порівняти високі та низькі рівні культури. Індустріалізація й урбанізація прискорили розвиток медій, які допомогли наблизити здобутки цивілізації до мас. Але ринкові механізми розповсюдження благ сприяли диктату комерції. Мистецькі виміри культури не (...) відповідали прагматичним вимогам і були притлумлені маркетинговими програмами, що спричинили інфантильність і споживацтво. Ці риси характеризують масову культуру. Та поруч із високою культурою віддавна існувала й народна, традиційна, низова культура, ознаками якої є доступність, поширеність, неофіційність, периферійність, неоднорідність і субкультурність. Проаналізовано становлення популярної культури від стародавніх до модерних часів. З’ясовано, що творці культури зарівно оперують високими ідеалами та популярними смислами. Втім, популярне відрізняється від масового завдяки породженню альтернатив. Тобто популярна культура не виродилася у конформізм, а зберегла запал протесту. Популярні тенденції не лише містять прагнення до задоволення широких потреб, а й враховують шанс протистояти примусу. Отже, варто визнати нетотожність маскульту і поп-культури. Тому популярна культура є цариною виникнення ідей, у якій соціальні гравці здатні творчо реалізувати свої уявлення та цінності. (shrink)