In this article I interpret John Rawls’s concept of the original position as a spiritual exercise. In addition to the standard interpretation of the original position as an expository device to select principles of justice for the fundamental institutions of society, I argue that Rawls also envisages it as a “spiritual exercise”: a voluntary personal practice intended to bring about a transformation of the self. To make this argument, I draw on the work of Pierre Hadot, a philosopher and classicist, (...) who introduced the idea of spiritual exercises as central to ancient and modern conceptions of philosophy. By reading Rawls alongside Hadot, this article portrays Rawls as a thinker deeply concerned with the question of how subjects can lead more just and fulfilling lives. It also proposes that the original position as a spiritual exercise can help defend liberalism as a social and political doctrine. (shrink)

The paper analyzes Rawls's moral psychology and the claim that a just society must foster a sufficiently strong sense of justice. When Rawls investigates the development of the sense of justice under a just basic structure, he tacitly narrows down the focus: he only demonstrates the development of a sense of justice on the premise that all members of society are already in possession of a full-fledged sense of justice, save the one individual under investigation. This begs the question, largely (...) presupposing what needs to be explained, namely, how citizens at large develop a sense of justice. Rawls's narrowing of perspective leads to distortions in the analysis of stability, particularly with regard to a property-owning democracy. However, in lesser known parts of his work, Rawls offers clues for a more plausible account. Here, the idea is that institutions must be structured such that they enable all of us to nurture the sense of justice of each of us. With this idea of collective self-transformation in place, it becomes clear that economic institutions must be broadly democratized because of their profound educational role. Thus, the choice between a property-owning democracy and liberal socialism falls more strongly upon the latter. (shrink)

За багато років, що минули з того часу, як Джон Ролз видав свою працю «Теорія справедли- вості», в академічних колах сформувалося і набуло великого поширення ставлення до Ролзової теорії як до нового етапу розвитку локівсько-кантівської ліберальної традиції. Однак після того, як нещодавно було відкрито для дослідників папери Ролза в Архіві Гар вард- ського університету, стало зрозуміло, що усталене уявлення є не зовсім точним. Вивчення ранніх праць Ролза, значна частина яких залишається неопублікованими, дало змогу об’єм- ніше побачити етапи та особливості формування (...) його теорії й загалом по-новому подиви- тися на історію розвитку політичної філософії в ХХ столітті. В центрі уваги цієї статті праці Ролза, написані в 1940-х — першій половині 1950-х років, до поїздки Ролза в Окс форд, коли завершується його «вітґенштайніанський поворот», а от же, їх виправ- дано можна розглядати як окремий етап розвитку його думки. Тому вони становлять неабиякий інтерес для дослідження. Ана ліз ранніх праць Ролза дав змогу побачити, що ба зові концепти Ролзової теорії справедливості починають формуватися ще до його поїздки в Оксфорд. В цих працях Ролз ще не звертається власне до теми справедливості, про те в них закладаються основи для концептів «добре впорядковане суспільство», «вихідна позиція», то го тлумачення обставин справедливості, що ми його знаходимо в «Теорії справедливості». І хо ча після війни Ролз відмовляється від релігії, наслідком чого став пошук ним базових етичних принципів справедливої кооперації, які можна обґрунтувати раціонально, у своїх подальших працях він зберігає загальну орієнтацію на соціальний ідеал, уявлення про який він формує у 1940-ві роки в межах традиції неоортодоксальної протестантської теології. (shrink)

John Rawls was what we might call a “frenemy” to Stanley Cavell. Time and again, Cavell states his admiration for Rawls's political philosophy but criticizes it for two reasons. First, he believes that Rawls too hastily dismisses a perfectionist tradition that is essential for a flourishing liberal democracy. Second, he attacks certain aspects of Rawls's theory of justice as moralistic and legalistic. The first half of this article examines Cavell's critique of Rawls and argues that the two authors are more (...) closely aligned than suspected. It begins by reconstructing Cavell's critique of Rawls, and using archival materials from Harvard University, presents for the first time Rawls's interpretation of this critique. The second half of the article highlights perfectionist themes in Rawls's A Theory of Justice. The contribution of this article is to reevaluate the relationship between two of the most important moral philosophers of the twentieth century and also to provide a more expansive theory of liberalism that incorporates the psychological depth, moral subtlety and political hopefulness of moral perfectionism. (shrink)

John Rawls's A Theory of Justice has reshaped liberal political theory, but what fruitful arguments does it generate today, fifty years after its publication? To show Theory's productive contempora...