This article explores the concept of the death of God in Hegel's philosophy and its implications for his political thought. It argues that Hegel's notion of the death of God involves a Christological kenotic sense of self-emptying, which extends beyond his philosophy of religion to impact his entire philosophical system, including politics, given that Hegel considers that the state consists in the march of God. The paper aims to interpret Hegel’s stance on the death of God as kenotic and its (...) integration into his system, with the purpose of addressing how this kenotic structure manifests in concrete conceptions of the state. Specifically, it examines the enigmatic figure of the Hegelian monarch as a kenotic-political figure. Finally, it concludes that Hegel's political thought consists of a political theology of kenosis, which is more concerned with the divestment of power rather than a plenipotentiary paradigm. (shrink)

Argues that love plays an essential—if often implicit—role in Hegel's mature theory of moral subjectivity and political community.

В межах запропонованого дослідження авторка виклала та проаналізувала низку ідей, що стосуються становлення марксистського «рецепційного» поля як провідного напряму еволюції інтерпретаційного корпусу епохи «після Геґеля». Наочно підкреслюючи залежність марксової теорії від теорії Геґеля, нарис оголює геґелівський матеріал, що був долучений К. Марксом та його послідовниками до формування матеріалістичного погляду на розвиток людської історії, а також підготував тотальне розповсюдження гіпотези про непотрібність концепту Абсолюта в якості головного елемента філософування нового типу.