Мета роботи полягає в аналітиці сучасних когнітивних та філософських досліджень патологічності суб’єкта. За допомогою феноменологічного методу були досліджені онтологічні умови конституювання суб’єкта в філософсько-клінічному дискурсі та смисл його існування. Проте, виявилося, що феноменологія не долає об’єктність фізикалізму, формально стверджуючи унікальність Dasein, але фактично ізолюючи девіантів у межах особистісного внутрішнього простору. У статті використовувалися методи міждисциплінарної епістемології насамперед структурно-семіотичні, які дозволили осмислити матеріали, де традиційна філософська проблематика суб’єкта синтезована із клінічними текстами. Науковою новизною є філософсько-клінічна аналітика патологічності суб’єкта, яка спрямована на (...) елімінацію категоріальної матриці фізикалізму в контексті інтеграції різноспрямованих філософських дискурсів. У діахронічному зрізі філософської традиції визначені діагностичні та терапевтичні стратегії переосмислення метафізики суб’єкта, що утворили предмет парадигмального узагальнення філософсько-клінічного дискурсу у горизонті сучасності. Показана необхідність трансформація концептуалізацій суб’єкта з орієнтованих на власне ствердження та автономію (тобто патологічних суб’єктів) у теорії, які нормальність суб'єкта пов'язують із відповідальністю та турботою про суще. Досліджено, що когнітивістська реставрація біологізму в клінічних теоріях суб’єктивності є симптомом того, що сучасна філософія втратила актуальний зв’язок з дискурсом клініки. Проаналізований філософський дискурс патології суб’єкта, який сформований доробками екзистенціально-феноменологічної традиції та представниками соціокультурної антропології хвороби парадигми. Доведено розуміння вад особистісного розвитку, за виключенням органічних патологій, як вкорінених не в тілесності особистості, а як похідних від системи відносин, у яких даний суб’єкт бере участь. (shrink)