On the basis of careful textual exegesis and philosophical analysis, and contrary to the received view, Mark R. Wheeler demonstrates that Aristotle presents and systematically explicates his definition of the essence of the truth in the Metaphysics. Aristotle states the nominal definitions of the terms "truth" and "falsehood" as part of his arguments in defense of the logical axioms. These nominal definitions express conceptions of truth and falsehood his philosophical opponents would have recognized and accepted in the context of dialectical (...) argument. On the basis of these nominal definitions, Aristotle develops his definitions of the essences of truth and falsehood--his "real" definitions of truth and falsehood. Aristotle's methodical exposition of his essential definitions of truth and falsehood in the Metaphysics serves as a well-developed example of how his philosophical inquiry starts with nominal definitions and ends with real definitions. Wheeler also argues for the novel claim that Aristotle defines the most fundamental kind of truth in terms of accurate measurement. Aristotle's metrical conception of truth serves as the theoretical basis for specifying the truth conditions of various assertions, for identifying the sorts of beings implicated in these truth conditions, and for explaining the nature of approximate truth and falsehood. Far from offering us a minimal account of truth, Wheeler shows how Aristotle offers us a sophisticated and metrical theory of truth. (shrink)

The book provides a historical and systematic exposition of the semantic theory of truth formulated by Alfred Tarski in the 1930s. This theory became famous very soon and inspired logicians and philosophers. It has two different, but interconnected aspects: formal-logical and philosophical. The book deals with both, but it is intended mostly as a philosophical monograph. It explains Tarski’s motivation and presents discussions about his ideas as well as points out various applications of the semantic theory of truth to philosophical (...) problems. (shrink)

Volume 53, Issue 2, February 2021, Page 105-111.

Розглядається давньогрецьке поняття істини щодо мови та мовних контекстів. Істина представляється як металінгвістичний контекст, який породжує численні смислові об’єкти, що функціонують як семантичні поля. Аналізується уявлення про істину як семантичну структуру у зв’язку з особливостями використання поняття ἀλήθεια в античній філософії, пропонується програма дослідження поняття істини у давньогрецькій мові. Дослідження є першим наближенням до реконструкції алетіології давньогрецької філософії класичного періоду. Для цього передбачається розглянути поняття ἀλήθεια як семантичну домінанту або наддомінанту, за якою слідують її приватні локалізації. Необхідною складовою такого дослідження (...) є також систематизація та класифікація контекстів, у яких використовується дане поняття. Мова йде про контексти істини, або про саму істину як суму контекстів, у яких протікає життя людини. Тут істина може розглядатися, в одному випадку, як конгломерат, хаотичне поєднання розрізнених елементів або ж як система смислових зв’язків, що охоплюють різні області дискурсу, де природна мова виступає в якості першоджерела, матеріалу, мега-нарративу, вихідного для будь-якого можливого розгляду істини. (shrink)

Heidegger argues that modern technology is quantifiably different from all earlier periods because of a shift in ethos from in situ craftwork to globalised production and storage at the behest of consumerism. He argues that this shift in technology has fundamentally shaped our epistemology, and it is almost impossible to comprehend anything outside the technological enframing of knowledge. The exception is when something breaks down, and the fault ‘shows up’ in fresh ways. Stiegler has several important addendums to Heidegger’s thesis. (...) Firstly, that Heidegger fails to fully appreciate the early Greek myth of Prometheus, and the technological depth that fire offers all human societies. Secondly, the fall, or failure, which is doubled in the myth of Prometheus, and shows up in epistemology accordingly. Thirdly the acceleration of technology since the onset of Information Technology, and the way this is disorientating our Being. I argue the fall in both Heidegger and early Stiegler has encaptured their imagination. In later work, Stiegler argues that acceleration is fused with algorithmic pretensions, that are distorting and undermining the creative political imaginary, and making it difficult to revalue the values that underpin the nihilist Anthropocene. The overcoming of the Anthropocene engages politics, economics, power, physics, and ecology. (shrink)