Abstract

У статті здійснено концептуальний аналіз політичної практики франкістського авторитарного режиму, його ідеологічних засад та суспільно-політичних доктрин, розглянуто їхні історичні витоки, фактори та причини формування, складники, сутність, еволюцію та трансформацію ідеологічних принципів і доктрин відповідно до історичних етапів, які пройшов у своєму розвитку іспанський франкістський режим упродовж 1939–1975 років. Доведено відсутність у франкістській Іспанії уніфікованої ідеології, на кшталт націонал-соціалістичного чи фашистського режимів, використання франкізмом розмаїтого консервативного політико-ідеологічного спектра, репрезентованого націоналістичними, традиціоналістськими, конфесійними рухами, коріння яких часто сягає давнього історичного минулого Іспанії. Вивчено їхні історичні, політико-філософські, соціальні витоки та складники, простежено особливості їхнього становлення, розвитку, модифікації та еволюції відповідно до трансформації політичної, соціально-економічної та зовнішньополітичної практики франкізму. Досліджено правові основи режиму, сутність теорії та практики «органічної демократії», шляхи та механізми організації державної влади, становлення та еволюцію універсального статусу глави держави, який забезпечив ефективність і спадковість королівської влади і мирний перехід до демократичних реформ. Авторка статті акцентує увагу на прямій взаємозалежності розвитку й еволюції стабілізаційно-реформаторської франкістської авторитарної політичної системи та унікальної моделі переходу Іспанії до повноцінної демократії, набуття нею в короткі терміни суб’єктності в міжнародних відносинах і членства в євроатлантичних структурах.