Abstract

У статті здійснено огляд українського законодавства і міжнародних зобов’язань України щодо забезпечення ґендерної рівності у Збройних силах України (ЗСУ). Наголошено на аспектах ґендерної політики в інститутах освіти і медіа, які важливі також і для військової політики. Охарактеризовано основні результати серії соціологічних досліджень із циклу «Невидимий батальйон», виокремлено успіхи і проблеми на шляху до інтеграції жінок у ЗСУ протягом останніх десяти років війни, починаючи з антитерористичної операції (АТО). Поступове подолання явища вертикальної і горизонтальної ґендерної сегрегації у військовій сфері, відхід від патерналістської ґендерної політики, надання формального доступу жінок до всіх бойових спеціальностей і до військової освіти зазначено серед успішних результатів політики забезпечення рівних прав і можливостей у ЗСУ. Задля професійної інтеграції жінок у ЗСУ потрібно вирішити такі нагальні проблеми, як брак чіткого механізму реагувань на явища сексуальних домагань, розуміння потреб жінок як бійчинь (впровадження ґендерно чутливого підходу), більша видимість жінок серед військової еліти та експертного військового середовища. На основі репрезентативного для українського населення опитування з’ясовано громадську думку про забезпечення ґендерної рівності у військовій сфері станом на 2018 і 2023 рр. Ідеться про підтримку ідеї працевлаштування жінок нарівні з чоловіками у Збройних силах України, армію як професійну сферу з рівним доступом жінок і чоловіків. Згідно з результатами опитування, більшість як чоловіків, так і жінок готові чинити збройний опір, щоб зупинити російську окупацію України.