Books V and VI of Aristotle's Politics constitute a manual on practical politics. In the fifth book Aristotle examines the causes of faction and constitutional change and suggests remedies for political instability. In the sixth book he offers practical advice to the statesman who wishes to establish, preserve, or reform a democracy or an oligarchy. He discusses many political issues, theoretical and practical, which are still widely debated today--revolution and reform, democracy and tyranny, freedom and equality. David Keyt presents a (...) clear and accurate new translation of these books, together with a commentary which, though primarily philosophical, also supplies a key to Aristotle's many historical references. It is intended to guide readers towards a proper understanding of this classic text in the history of political thought, and does not assumes knowledge of Greek or of ancient history and politics. (shrink)

The development of the theory of deliberative democracy is connected to the completion of two tasks. The first is to combine broad political participation with the rationality of the political process. The second is to ensure the political unity of modern societies, which are characterized by a pluralism of often incompatible values, norms, and lifestyles. Within the framework of this theory, the key democratic procedure is rational deliberation open to all interested parties. The purpose of this procedure is to reach (...) an agreement, as stated in the theory of Jurgen Habermas. However, experimental studies of deliberative practices show that they may result not in agreement but in the radicalization of positions. Unlike Habermas, John Rawls believes that a consensus on values and norms is unattainable. His theory of political liberalism attempts to answer the question of how political unity is possible in practically insoluble conflict, that is, in a situation of disagreement. He proposes the ideal of a well-ordered society with the assumption that a just society is one in which there is no agreement on comprehensive doctrines, but there is a consensus on the basic principles of justice. However, Rawls’s theory, in turn, faces a number of significant problems. For example, he was forced to admit that the democratic culture of society is a prerequisite for the formation of basic principles of justice in a well-ordered society. Rawls’s idea about the connections among disagreement, political freedom, and democracy influenced the further development of the theory of democracy, stimulating the search for different models of decision-making and the formation of political will without rational agreement. After all, the possibility of democracy lies in the conflict of ideas about justice and good. (shrink)

За багато років, що минули з того часу, як Джон Ролз видав свою працю «Теорія справедли- вості», в академічних колах сформувалося і набуло великого поширення ставлення до Ролзової теорії як до нового етапу розвитку локівсько-кантівської ліберальної традиції. Однак після того, як нещодавно було відкрито для дослідників папери Ролза в Архіві Гар вард- ського університету, стало зрозуміло, що усталене уявлення є не зовсім точним. Вивчення ранніх праць Ролза, значна частина яких залишається неопублікованими, дало змогу об’єм- ніше побачити етапи та особливості формування (...) його теорії й загалом по-новому подиви- тися на історію розвитку політичної філософії в ХХ столітті. В центрі уваги цієї статті праці Ролза, написані в 1940-х — першій половині 1950-х років, до поїздки Ролза в Окс форд, коли завершується його «вітґенштайніанський поворот», а от же, їх виправ- дано можна розглядати як окремий етап розвитку його думки. Тому вони становлять неабиякий інтерес для дослідження. Ана ліз ранніх праць Ролза дав змогу побачити, що ба зові концепти Ролзової теорії справедливості починають формуватися ще до його поїздки в Оксфорд. В цих працях Ролз ще не звертається власне до теми справедливості, про те в них закладаються основи для концептів «добре впорядковане суспільство», «вихідна позиція», то го тлумачення обставин справедливості, що ми його знаходимо в «Теорії справедливості». І хо ча після війни Ролз відмовляється від релігії, наслідком чого став пошук ним базових етичних принципів справедливої кооперації, які можна обґрунтувати раціонально, у своїх подальших працях він зберігає загальну орієнтацію на соціальний ідеал, уявлення про який він формує у 1940-ві роки в межах традиції неоортодоксальної протестантської теології. (shrink)

The paper offers a critical examination of the term ‘reasonable comprehensive doctrines’, which is a key term in Rawls’s Political Liberalism. It is argued that this term is not accurate anymore to catch the current shape of religious and secular worldviews and the nature of their truth claims, because it focuses too much on the doctrinal character of religious truth, which plays a central role in Christianity but not in many other religions and secular worldviews. However, sociologists of religion and (...) philosopher Charles Taylor have pointed out that a shift in people’s attitude towards religion has been taking place since the last decades of the twentieth century, resulting in a more existential and less doctrinal approach to religious truth. This focus on ‘lived religion’, inspiring the faithful to put their lives in the sign of these doctrines, explains why Rawls’s doctrinal approach falls short of expectations in finding a response to the challenge of religious pluralism. Yet, in the conclusion of this paper it is shown that Rawls also values witnessing as an alternative, more existential approach to religious truth, although it plays a rather marginal role in his work. (shrink)