У статті вказано, що під змістом біосоціальних технологій розуміється не самий по собі субстрат біосоціального, а його внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих організм людини елементів – астрального, фізичного, духовного, психічного і соціального тіл, між собою і з технологічним середовищем і зумовлюють їхнє буття – функціонування, розвиток і зміну. Автор вказує, що в цьому сенсі зміст формування, збереження, реабілітації і збагачення здоров’я людини, тобто використання технологічного інструментарію, виступає як універсальний і всеохоплюючий процес соціальної реабілітації особи з обмеженнями життєдіяльності (...) або удосконалення цілком здорової людини, що прагне стати ще досконалішою. (shrink)

This article focuses on expectations in society related to COVID-2019. It is shown that these expectations suggest a picture of future that is close either to a dystopian one or to the one with clear dystopian background. The author proves that such crisis situation and the catastrophic way out of it provokes not just the negative response in the souls of many people being an important part of at least European culture, which we are part of. Life in a pandemic (...) is, in a sense, the satisfaction of desires arising from the new opportunities given by the situation and the expansion of the boundaries of the former freedom. It is no coincidence that the current discourse about remote employment operates in terms of contentment, happiness, and fulfillment of desires. The role of “lightapocalypse” in modern culture is considered. The author concludes that we have entered an era when such “light-apocalypses” partly replace discredited revolutions and associated hopes in public consciousness and unconsciousness. Therefore, nowadays the frequent promise of further catastrophes means a tacit recognition that a world with discredited idea of revolution is still in need for changes, and therefore is doomed to a repetition of controlled apocalypses. (shrink)

У статті подається короткий огляд прагматичного емпіризму Джеймса, емпіризму Дьюї, неопрагматистських ідей Рорті, огляд метамоделей Крейга щодо теорії комунікації. На основі даного огляду авторка обґрунтовує необхідність радикалізації прагматизму та аналізує його вплив на комунікаційні дослідження. Досліджується теорія комунікації Роберта Крейга, яку він розглядає як практичну дисципліну. Доводиться, що всі теорії комунікації є взаєморелевантними, якщо їх адресують у практичний життєвий світ, в якому «комунікація» вже є багатозначним терміном. Кожна традиція теорії комунікації походить з риторичних посилань на певні загальноприйняті уявлення про комунікації, (...) оскаржуючи інші переконання. Взаємодоповнення та напруженість традицій породжують теоретичний метадискурс, який перетинається з існуючим практичним метадискурсом у суспільстві та потенційно інформує про нього. За попередньою схемою комунікативного поля риторична, семіотична, феноменологічна, кібернетична, соціально-психологічна, соціокультурна і критична традиції теорії комунікації вирізняються властивими способами визначення комунікації та проблем спілкування, метадискурсивними словниками та метадискурсивними загальними поняттями. Запропоновано порівняльну аргументацію між традиціями, розглянуто результати для теоретичної роботи та дисциплінарної практики в цій галузі. (shrink)