The article by Alexander Soldatov contains a new view to solving the problem of autocephaly in the context of the desire of the Orthodox Churches in Ukraine to the attainment of the autocephalous status. Analyzing the canon law, the statements of the Holy Fathers of the Orthodox Church and the historical experience of Orthodoxy, the author comes to the conclusion that there are two types of autocephaly in the Orthodox tradition - old and new one. These types are different in (...) the scope of authority of the church authorities and in the mode of origin. Author's concept is related to the ancient principle Pentarchy, i.e. the primacy in the Universal Orthodoxy five ancient patriarchates that are exclusive carriers autocephaly completeness. Only they, with certain reservations and limitations, have the right to grant autocephalous status of the other local Churches. The Moscow Patriarchate is not a member of Pentarchy, this right it does not have, which removes from the agenda the question of the very possibility of obtaining autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church from Moscow. In this regard, the article addresses some lesser known aspects of "resubordination" of the Kyiv Metropolis to Moscow Patriarchate from Constantinople in the end of the XVIIth century. (shrink)

The article highlights the causes and consequences of the transformations cult-ritual practices of the Greek Uniate Church on the territory of the Right-Bank Ukraine on the eve of its accession to the Russian Orthodox Church.

Стаття побудована на аналізі праць французького історика П’єра Нора, який, намагаючись знайти «справжню» історію, доходить до протиставлення історії та пам’яті. В історії домінує, вважає філософ, якщо не відверта політична агітація, то національні імперативи, які ніяк не роблять історію справжньою та об’єктивною. Замість історії потрібно зосереджуватись на правильній пам’яті. Але в умовах, коли сама пам’ять стала розірваною, вона може існувати лише спираючись на «місця пам’яті» – мнемонічні місця. Сила пам’яті тепер зберігається в місцях пам’яті, які накопичують та зберігають історію. Тобто, місця (...) пам’яті втратили фізичний чи географічний сенси, і місцями пам’яті їх робить саме те, завдяки чому вони вислизають із простору історії – сенси, які вони несуть, смисли. Виходячи з такої природи місць пам’яті множинність їх інтерпретацій є нормою. А минуле, таким чином, виявляється полісемантичним простором, орієнтованим на співприсутність багатьох різноманітних версій інтерпретації одних і тих самих меморіальних структур (монументів, історичних фактів і подій, текстів минулого). Звідси випливає зміна уявлень про істинність. Тепер істина не у «фактичності» даних, а в їх «актуальності». Врешті-решт Нора робить досить нищівний для історії висновок, що минуле втратило сенс, історичну свідомість нині має виключно теперішнє, яке і наділяє сенсом усі можливі й припустимі версії минулого, і що офіційна пам`ять (політика пам’яті) пов’язана з практиками вибіркового забування чи пам`ятання. (shrink)

Commentary on the first Ukrainian translation of Thomasius’ work entitled “Nucleus disputationis de plagio literario maxime theoreticus, thesibus paucis & brevibus comprehensus”, which is one of the Appendices to the famous “Philosophical dissertation on literary plagiarism”.

У статті визначено характеристики терміна «дг’яна» в «Йоґа-сутрах» Патанджалі. Досліджено згадки про дг’яну у тексті Патанджалі, показано, що поняття «дг’яна» в «Йоґа-сутрах» вперше отримує виражене філософське обґрунтування, в якому ключову роль відіграє когнітивна складова терміна. Незважаючи на давню історію дослідження «Йоґа-сутр», поняттю дг’яна та його властивостям було приділено мало уваги, що визначає актуальність дослідження. У статті розкрито зміст сутр Патанджалі, що пояснюють властивості дг’яни: ретельно проаналізовано місце дг’яни в досліджуваному тексті, її зв’язок з іншими поняттями, а також її ієрархічне положення. (...) Встановлено, що «Йоґа-сутри» включають у себе не тільки визначення дг’яни, але й описують її функцію по відношенню до свідомості – стійкість до неуважності, що визначає значення дг’яни як практики для збирання свідомості докупи. У результаті аналізу сутр вдалося виявити дві ключові властивості дг’яни щодо свідомості: «інтегруючу» та «трансцендуючу». Дг’яна призводить до стану зібраності свідомості, що є «інтегруючою властивістю» дг’яни як практики щодо протидії неуважності свідомості. Показано, що дг’яна, будучи інструментом подолання «розщеплення» свідомості, проявляє свою «трансцендуючу властивість», що сприяє ускладненню свідомості. Також у коментарі В’яси до «Йоґа-сутри» виділено перший приклад «соматизації дг’яни»: таким чином виявлено семантичний перехід від ментально-орієнтованого розуміння дг’яни до тілесноспрямованої, «соматичної» концепції, коли акцент уваги в йозі був зміщений від когнітивності до тілесності. (shrink)

Людина у своєму житті проявляє активність, все її життя є певною формою активності. Діяльність є формою такої активності. Вона передбачає наявність мети, а також засобів завдяки яким ця мета може бути досягнута.

У статті запропоновано соціально-філософський аналіз сутності, структури, принципів, функцій оцінки ефективності військово-правового виховання військовослужбовців Збройних Сил України. Особлива увага зосереджена на розгляді методологічних основ оцінки, виходячи з її ролі та місця у структурі процесу військово-правового виховання та типологізаціі оцінки.

The article is devoted to the problems related to commemorative practices in the city space. The search for identity is also linked with history and the past, and the destruction and loss of identity, respectively, should be associated with oblivion. City as a complex, open, non-linear system is an ideal object for interdisciplinary researching, including the intellectual context of urban history, i.e. historical urbanistics. Urban history was based on a contextual approach, one of the many variants of the system approach. (...) It proposed the understanding of the city as an element of social ties and cultural specificity of states, societies, civilizations and the system of city has a variety of functions. In Ukraine both urban history and, in general, urban studies and memory-studies are becoming promising integrative areas of researching. The purpose of this article is an attempt to reveal some aspects of historical urbanism, the correlation of memory and oblivion, to compare two types of appeal to the past, to memory and oblivion. All of these proposed on the material of Odessa. The Ukrainian public project «The Last Address» is aimed to create a community of people whose highest values are life and human dignity. It redirects us to the newest practices of overcoming oblivion and preserving the memory of the tragic past on the city space under the slogan «One name, one life, one sign». The project «The Last Address» saves from oblivion the names of ordinary victims of political repressions. (shrink)

In the article are investigated nature, goals and means of influencing of the phenomenon of «Russkiy Mir». What it is? What are the implications of this project today and what can we expect tomorrow? What is the essence of the project and what is its mobilization potential based on? These are the main issues of the study. In the article is shown that the project arose as a result of Russia’s searching for answers to changing its own position in the (...) world. In the 1990s, Russia tried to preserve its influence on the former Soviet republics, which became the path to independence, in any way. All of these are resulted in a series of military conflicts, but they were not sufficiently ideologically elaborated. The author concludes that in any development of events, and the prospect of thinking that opens within the framework of the «Russkiy Mir» paradigm – taking into account its consolidated resource demand and the influence on contemporary perceptions and the interpretation of historical events will remain a significant factor in shaping Russia’s policy now. (shrink)