У статті розглянуто методологічні підходи до визначення напрямів соціально-економічного розвитку України. Розроблено концептуальні положення парадигми економічного розвитку України у ХХІ ст. з урахуванням загальносвітових тенденцій розвитку суспільства. Запропоновано спосіб реалізації пріоритетних сфер господарювання України за допомогою кластерного розвитку регіонів.

У статті зроблено спробу соціально-філософського аналізу інституції надзвичайного стану в роботі Джорджо Агамбена «Homo Sacer. Надзвичайний стан». Головна мета статті – показати, що надзвичайний стан – це не диктатура, а простір правової порожнечі, зона аномії, де паралізовані всі юридичні поняття. Показано зв’язок між надзвичайним станом і революційним насильством, констатована небезпека надзвичайного стану для молодих демократичних держав, включаючи Україну сьогодні.