Профессиональная деятельность вполне развитого образованного человека, использующего по максимуму свой интеллект и знания на работе, остается, как правило, вне круга интересов современной философии сознания, которая анализирует главным образом элементарные мысли и действия. В данной работе предлагается единый подход к описанию как простейших, так и чрезвычайно сложных действий на основе синтетического концепта «мыследействие», объединяющего как ментальные, так и внешние аспекты действий. Генезис нового понятия рассматривается в свете холистических парадигм экстернализма и энактивизма. Professional activity of a fully developed educated individual getting the (...) most out of his knowledge and intellect at work has attracted as of yet little interest in modern cognitive science and philosophy of mind, whereas the main focus is on the analysis of elementary thoughts and actions. In this paper I propose a unified approach to both elementary and very complex actions based on a concept of “action-thoughts”, in which mental and physical aspects of actions are fused together. The genesis of this novel concept is presented in the light of holistic paradigms of externalism and enactivism. (shrink)

Ідентичність є сталою ознакою соціальних груп за умов миру та стабільності, але вона проблематизується в кризових умовах, коли людина усвідомлює не лише те, ким вона є, але й переосмислює те, ким вона хоче або має бути. Тоді, коли з’являється ворог, або хоча б «образ ворога». Ідентичність є народженням політичної суб’єктності в спільноті, яку геополітично вважають об’єктом міжнародних відносин. У літературі вже стало своєрідним кліше висловлювання стосовно того, що Україна – об’єкт, а не суб’єкт міжнародних відносин, розмінна карта у чужих геополітичних (...) іграх. Тобто самосвідомість нації нічого не варта й ні на що не впливає. Спростувати це твердження і є головною метою даної статті. Завдання статті полягає в цілісному, неупередженому, об’єктивному аналізі становлення української політичної нації, проведеному на ґрунті різних поглядів. У зв’язку з цим стаття складається з трьох частин, які присвячені трьом різним аспектам проблеми: суто геополітичний огляд робіт найбільш знаних і впливових науковців на проблему україно-російських відносин після революційних подій в Україні та їхні футурологічні прогнози; проблеми ідентичності, пов’язані з війною на Донбасі; вплив сучасних мас-медіа на формування ідеології гібридної війни та гібридного миру. Теоретичний базис статті ґрунтується передусім на геополітичних постулатах свободи від етичних оцінок та, натомість, важливості географічних даностей. Пошук і артикуляція цих даностей і складає головну наукову новизну статті. Багато в чому ми спиралися на методологію геополітичного аналізу, запровадженому Джоном Фрідманом та Самюелем Гантінгтоном, і намагалися поєднати їхні позиції у цілісну та несуперечливу картину. Основні висновки роботи можна підсумовувати приблизно у таких тезах. Культура, а не лише політика й географія, має значення. Ідентичність не є константою, вона є змінюваним і надскладним конструктом, націленим більше на майбутнє, ніж на минуле. Ідеологія націоналізму може бути як корисною в процесі становлення нації та державотворення, так і помилковою, коли вона суперечить картині світу. (shrink)

El presente artículo se ocupa del análisis del concepto de amor en la filosofía de la religión de Pavel Florensky, quien comparte con otros representantes de la filosofía rusa de la religión un enfoque ontológico a propósito de eta cuestión. Prestamos aquí una mayor atención a la comprensión del amor-άγαπαν de Florensky. Y hemos extraído la conclusión de que, en la filosofía de P. Florensky, el Amor, estrechamente vinculado con la Verdad y la belleza, es considerado como un fundamento ontológico (...) existencial de la personalidad. Desarrollamos las ideas de Pavel Florensky, y, consecuentemente, asumimos la posibilidad de sintetizar el amor-ágape y el amor-eros en torno a la idea de amor sacrificial. Los marcos agapelógico y erótico del amor, son aspectos del amor unido que es concedido por Dios. este don de Dios, el don del amor unido, es mantenido por los hombres mediante la oración y los actos de amor. (shrink)

The article investigates the Russian-Serbian relations at the end of 19th century as represented in the periodical press and in the correspondence of Russian and Serbian public figures. There was no Parliament in Russia in 1860s so the periodical press was both the arena for public discussion and was used to consolidate the different political movements. Sometimes the society used it to influence the government’s decisions. Russian publicists knew about the Balkan Slavs periodical press interest in the Russian press and (...) tried to convince the Slavs to follow the Russian strategy. Serbian question was discussed at the pages of different Russian journals, both socialist and conservative. The ambiguity of Russian-Serbian relations was confirmed even by Slavophiles, who noted various miscalculation of the Russian state and public figures on the Balkans. Sometimes this criticism was connected with ideological differences between Russian publicists. However, all of them considered St.Petersburg’s bureaucracy the main source of Russian problems. But sometimes the problem was incompatibility between Russian and Serbian interests. Russian conservativs found allies in Serbian radicals. The Slavophiles’s democratism was represented in the texts of P.A. Kulakovsky, I.S. Aksakov, and N.P. Gilyarov-Platonov. In general, the Slavic question in Russia was connected with domestic Russian politics. The development of democratization of Russian society was objectively connected with increasing nationalism making the Serbian question a part of the quest of national ideology. Slavophiles were not so much interested in the Slavic population per se, but rather how to use them as an instrument of national consolidation. (shrink)

The paper analyses the worldviews of Vyacheslav Lypynsky,, who was an outstanding intellectual of Ukrainian conservative thought of the 1900–1930’s. Particular attention is paid to his views of the 1920’s when he completed the construction of his theory, and revised his earlier writings. Under the influence of the early sociological writings of Vilfredo Parto and Robert Michels, he developed a typology of the origins of aristocracy and corresponding types of state and society, these being classocratic, ochlocratic, and democratic. The paper (...) looks at the similarities of Lypynsky’s views compared with some approaches typical of “conservative revolution”. Lypynsky’s argument is transitional, and comes from the necessity to reflect upon and respond to the core transformations of European societies as a result of, and post World War One. He completely rejected borrowing methods and attitudes of “mass politics” and use them in conservatism. In defining the term “nation”, Lypynsky consistently kept the framework of its political interpretation. At the same time, he understood that the Ukrainian national project was feasible only as political and anti-colonial. Thus, he tried to fit his understanding of ‘nation’ within monarchism and legitimism. Overall, Lypynsky’s ideas are far removed from any restorative intentions. It was a question of how to “restore the past”, since he was critical of the pre-World War One and pre-revolutionary status quo. He remained critical of this status quo when it was destroyed, and did not idealize it. The question is, however, if a new political action is possible, and if a new political order based on conservative ideas can be achieved. (shrink)