В статті робиться спроба розглянути корпоративну культуру як поле соціального простору. Спираючись на ідеї П. Бурдьє, корпоративну культуру визначено як поле соціального простору, що має комплексний характер і виступає єдністю певних принципів, цінностей, правил поведінки, діяльності, гри членів корпорації і, як наслідок, – складовою стратегії досягнення корпорацією успіху на ринку. Як поле соціального простору корпоративна культура має власну структуру, правила, специфічні закономірності та логіку функціонування. Корпоративна культура є специфічною системою відносин різних субкультур у корпорації, що зумовлені структурно і функціонально.

У статті подається короткий огляд прагматичного емпіризму Джеймса, емпіризму Дьюї, неопрагматистських ідей Рорті, огляд метамоделей Крейга щодо теорії комунікації. На основі даного огляду авторка обґрунтовує необхідність радикалізації прагматизму та аналізує його вплив на комунікаційні дослідження. Досліджується теорія комунікації Роберта Крейга, яку він розглядає як практичну дисципліну. Доводиться, що всі теорії комунікації є взаєморелевантними, якщо їх адресують у практичний життєвий світ, в якому «комунікація» вже є багатозначним терміном. Кожна традиція теорії комунікації походить з риторичних посилань на певні загальноприйняті уявлення про комунікації, (...) оскаржуючи інші переконання. Взаємодоповнення та напруженість традицій породжують теоретичний метадискурс, який перетинається з існуючим практичним метадискурсом у суспільстві та потенційно інформує про нього. За попередньою схемою комунікативного поля риторична, семіотична, феноменологічна, кібернетична, соціально-психологічна, соціокультурна і критична традиції теорії комунікації вирізняються властивими способами визначення комунікації та проблем спілкування, метадискурсивними словниками та метадискурсивними загальними поняттями. Запропоновано порівняльну аргументацію між традиціями, розглянуто результати для теоретичної роботи та дисциплінарної практики в цій галузі. (shrink)

This article is devoted to the analysis of the socio-semiotic theory of M.Foucault, which allows clarifying the phenomenal horizon in the socio-political space. Social semiotics is viewed as a grammar of a separate sign system that describes the area of a specific communicative phenomenon controlled by a system of meanings. Power, using semiotic techniques, marking space, creates a disciplined body, a disciplined person, and a disciplined consciousness. The means of coercion reveal those on whom they influence but also manifest the (...) very place of Power. At the same time, Power, functioning as a draft mechanism, attracts and extracts both the norm and deviations, which it tirelessly monitors. Specific ways of speaking, pronouncing, and certain constructions of signs and symbols that shape the social space reveal the space for the manifestation of Power. Through the use of the technique of signs that permeates the entire social space, Power is economically and efficiently distributed throughout the body of society, codifies all possible behavior, and therefore reduces the indefinite area of all possible actions. All human gestures and actions can be interpreted as semantic units that can be rationally explained and systematized. (shrink)

Стаття присвячена дослідженню дигресивних аспектів риторичності як інтерсуб’єктивного феномена. Риторичність, яка розкриває себе як особлива комунікативна стратегія, виступає одночасно і як практика екзистенціального позиціонування. Дигресія осмислюється у зв’язку з питаннями автентичності та присутності. Дигресія розглядається у роботі не просто як технічний прийом, покликаний через темпоральні і смислові «затримання», «відступи» або «підвішування» «обігравати» співрозмовника, а більш широко – як переривчастість процесу саморозгортання екзистенції в риторичному діалозі, обмін ролями учасників риторичного процесу, гра зі смислами і межами риторичних можливостей. Дигресія інтерпретується авторами як (...) своєрідний рух опосередкованої присутності, що просвічує навіть крізь «анти-комунікативні» акти риторичної гри. (shrink)

The article presents results of the empirical study of symbolic aspects of perception of international relations by Russian mass consciousness. Attention is paid to the consideration of symbolic images of international relations as an integral part of symbolic map of the world. The results of qualitative study allow us to consider the ideas of Russians about the subjects, structure, principles of international relations, as well as about the likely, desirable and undesirable trends in the transformation of international relations. The study (...) of symbolic representations of international relations is based on political and psychological approach. The study of images takes into account both rationalized assessments and unconscious aspects of the perception of the political map of the world. For this purpose, the author used projective techniques as part of the polls. The article identifies factors of symbolic representations of international relations in mass political consciousness. The results of study makes it possible to assert that the symbolic perception of international relations is Russian-centered, fragmented and situational in nature, which is to a large extent determines the dependence of the process of forming political map of the world on the specifics of communication. As a result of the study, several models of the political perception of world maps are identified: a model of an alarming type, a positive-optimistic type, a pragmatic-rational type, and a fragmented-indefinite type. The revealed tendencies in the perception of political map of the world include some incongruence of symbolic images of the world map in case of pragmatic type of perception; anxiety at the level of mass political consciousness; blurry images of «friends» and «strangers» in international relations. The ambiguity of Russians' ideas about the place of Russia in the world and its possible strategies for behavior in international politics makes the perception of political map of the world hypersensitive and dependent, first of all, on stereotypes, clichés and media’s information agenda. (shrink)

. The 1993 Constitution of the Russian Federation laid down new trends in the development of local self-government. The Constitutional Court plays an important role in protecting the constitutional right to exercise local self-government, in the formation and transformation of the Russian model of local self-government. The article discusses some of the legal positions of the Constitutional Court of the Russian Federation, which were based on the norms of the Constitution of the Russian Federation until the 2020 amendments. It is (...) shown that the decisions in many cases that were considered by the Constitutional Court and touched upon various problems of local self-government caused discussion among judges, which is reflected in a number of opinions and dissenting opinions. In the Opinion of the Constitutional Court of the Russian Federation of March 16, 2020 No. 1-Z, the Constitutional Court concluded that the amendments to the Constitution are consistent with chapters 1, 2 and 9 of the Constitution. However, the article shows that the amendments to the Constitution continue the tendency to centralize not only the state, but the entire system of public authority in Russia. A number of amendments to the Constitution emasculate many of the legal positions previously formulated by the Constitutional Court of the Russian Federation. Accordingly, the constitutional foundations of the Russian model of local self-government will undergo significant changes. So far, one can only predict how this will affect the change in the legal positions of the Constitutional Court of the Russian Federation. (shrink)