In the history of aesthetics the problem of art creativity long time hasn't realized by the greater part of researchers in total of all its structural elements. It formed a rather paradoxical situation, because definition of aesthetics is always a part of it, such as art and – simultaneously – the issue is no science that reveals the essence of the person who creates the art. The purpose of this article is to study empathy as a special manifestation of human (...) sensibility in the process flow of the creative act that reveals the essence of the artist's creative activity, developed sensuality is transformed into a work of art. Methodological and theoretical basis of the study was a combination of systemic, structural-functional and hermeneutic approaches; psychological and philosophical concepts of empathy problems and theoretical analysis of foreign and domestic literature in the field of philosophy, aesthetics, psychology. The scientific novelty of the research results is determined by the subject of study. The problem of art itself is in the field of modern aesthetic science, but in the context of its consideration of empathy reveals new theoretical aspects that deepen the level of processing and correcting the problem. Conclusions. Empathy, being a particular manifestation of human sensibility, is a necessary condition for creativity. After analyzing the nature of human creativity we came to the conclusion that the basis of the embodiment of sensibility of the artist in a work of art is a process of empathy. It is noted that the method of empathy is one of heuristic methods of creative activity, which is based on a process of empathy, i.e. identification of the object and the subject of creativity, "use", and creator inherent in any field of activity and is widely used in solving problems of art. (shrink)

У статті здійснено аналіз двох базових ідеологем доктрини «руский мір»: міфу про три братні народи та міфу про тисячолітню історію Росії-Русі та неперервну генеалогію «від Володимира до Володимира». Постулюється, що ідеологія «руского міра» не відповідає за визначенням критеріям чіткості, ясності, однозначності; значення її ключових понять є максимально варіабельними, залежать від контексту, використовують з підміною сенсу у загальнозначущих формулюваннях, де не передбачається уточнення нестандартного вживання терміну; відбувається підміна ідентичностей, через що можлива маніпуляція історичними фактами та пам’яттю народу; такі неформальні логічні хиби, (...) як звернення до сили, звернення до страху, несправжній шотландець, оптова угода та отруєння джерела використовуються повсякчас російськими ідеологами в своїх аргументативних практиках. Окремо акцентується увага на зверненості російських міфологем до минулого, до спільної історії, пам'яті, на побутуванні апеляції до традицій та обрядів, що становлять той базис російської «православної» ідеології, який дає змогу говорити про тисячолітню історію цього політичного утворення. При цьому, зміна державних режимів, ідеологій, цілей та геополітичного статусу ніяк не впливають на цілісність і неперевність цієї тисячолітньої історії. Авторка акцентує увагу на тому, що масив ідеологічних міфів Росії не можна назвати виваженою системою політичних догм, це радше ризоматична система маніпуляцій, плинність якої забезпечує їй можливість ухилятись від контраргументів та виявлення історичних підмін. (shrink)

The article deals with the use of the author’s original concept of existentialdeep structure of cultural discourses constitute the categories of ultimate bases, such as Birth, Life, Death, and Immortality in their formulaic conjunction «affirmation of life, overcoming death and the desire for immortality», as well the world view codes – Alimentary, Erotic, Aggressive and Informative ones in their strong and weak aspects. By his concept, the author examined the myths, literary works, rituals, religious and folklore texts, the structure of (...) mental forms, and proved that these elements of the structure are the basis for the construction of these texts and at the same time they are the universals of culture. As a result, the entire culture appeared as a special sign system with the same in all its forms invariant. But the one important question remained unanswered: «Can we apply the existential-semiotic concept of universals of culture in other areas of knowledge, not only in the semiotics»? The aim of the article is to review the various disciplines’ works, where the conception has been applied, with the author’s researching task to prove its transdisciplinary versatility and overall value, and thus to get the answer to this question. A positive answer to this question we have already seen in some articles, which have recognized nterdisciplinarity of the concept. Some research papers developed the concept itself, but most of the works applied the concept as a method for solving their own problems. Since the application of the concept realized in the very different fields of knowledge, such as the philosophical anthropology, cultural studies, theory and philosophy of culture, literature, folklore studies, the myth theory, social theory, pedagogy, religious studies, archaeology, sociology, theatre studies, musicology, law, social work, management theory, social communication, sports and so on, transdisciplinarity of the concept of existential semiotics is evident and clear. (shrink)

Philosophical and anthropological explorations of the state of modern culture testify to its crisis nature, connected with a fundamental change in the civilizational type of development. In a society that is transformed from industrial to post-industrial, informational, and global, the whole mechanism of cultural formation undergoes dramatic changes. The exhaustiveness of the technological and technological path of human development, which has come from the times of the European Renaissance, and at the same time the need for a radical reformation of (...) the foundations of the further existence of the global society are becoming apparent. Lack of understanding of the real means of such reforming leads to a total disregard for the possibilities of the mind. And as a consequence, the current crisis of rationalism is a sign of the current socio-cultural situation. (shrink)

У статті вказано, що гомеоклаз характеризується саморозпадом, зовнішнім знищенням і самознищенням організму людини і самовідбувається на основі дії механізму або принципу нарощування ентропії. Аналіз регресивних біосоціальних технологій впливу на здоров’я людини з метою його руйнації засвідчив агресивний і антилюдський характер діяльності їх винахідників, розробників / проектувальників і користувачів. Автор підкреслює, що таку діяльність слід засуджувати і запобігати використанню вже знайдених технологій антилюдського спрямування, оскільки вони принижують найбільш цінне, що є на планеті – життя людини.