У статті розглянуто специфіку мовчання як аргументу та риторичної фігури в комунікативній практиці людини. На підставі аналізу теоретичних положень сучасних розробок у царинах логіки, риторики, теорії аргументації підкреслено варіативність феномена мовчання як аргументу (аргумент до мовчання та аргумент від мовчання) і риторичної фігури (умовчання, навмисне незавершене висловлювання оратора та пауза перед відступом). На прикладі фрагменту про жінку в Євангелії від Івана, яку спіймали на перелюбі, продемонстровано, що мовчання Ісуса як риторична фігура, реалізуючи аргументативну функцію, руйнує цілі фарисеїв та книжників. На (...) прикладі процедури весільних церемоній християнської традиції продемонстровано обов’язковість використання мовчання як аргументу в міркуваннях її учасників. Мовчання у процесі реалізації ним аргументативної функції в стратегії дій як окремих індивідів (священника), так і соціальних груп (групи присутніх під час весільної церемонії) може розглядатись як сильний аргумент, адже він виступає невід’ємною складовою формування висновку про обґрунтованість укладення шлюбу. Базуючись на ролі, яку мовчання відіграє для кожної сторони ритуалу весільної церемонії у християнській традиції, наголошено на тому, що мовчання як аргумент виступає необхідною підставою в обґрунтуванні легітимності шлюбу або невизнання його легітимності у весільних церемоніях. (shrink)

In the article, referring to the method of rational reconstruction described by R. Rorty, an analysis of some works of J. Locke has been made in order to identify new prospects in John Locke's philosophy researches. As a result, it’s been demonstrated the presence of silence as an argument and a manifestation of respect J. Locke’s research of realms of cognition, political philosophy and philosophy of education. This is not covered in modern John Locke's philosophy researches. The authors emphasize that (...) J. Locke, although not directly exploring silence as an argument, however, describes the argument ad ignorantiam, the wording of which in the work «An Essay Concerning Human Understanding» and his understanding of tacit consent in the work «Two Treatises of Government» are related to silence as an argument and a manifestation of respect. The position that silence as an argument is present in all four arguments (argumentum ad verecundiam, argumentum ad ignorantiam, argumentum ad hominem, argumentum ad judicium) described by J. Locke is substantiated. Additionally, the argument ad ignorantiam can be considered both as an argument from silence (ex silentio argument) and as a kind of argument to silence. Considered arguments can serve as an argument to silence for the proponent and/or the third party, that is, anyone who is not directly involved in the dispute. Basing on J. Locke's explanation of the characteristic feature of tacit consent, that is, the absence of the expressed consent/disagreement, the possibility of distinguishing the indirect connection between tacit consent and the argument ad ignorantiam is demonstrated, since both tacit consent and the argument ad ignorantiam in J. Locke's works rely on the absence of expressed statements on the consent or disagreement of the opponent. It is established that the ideas of the education of children described by J. Locke also correlate with silence as an argument and a manifestation of respect. Applying the classification of the types of respect proposed by S. Hudson and complemented by R. Dillon to the use of the term «respect» to the various texts of J. Locke, it is substantiated that described by him respect covered almost all kinds of this classification. (shrink)