Abstract

Статтю присвячено аналізу матеріальної культури давньоруського населення Канівського Подніпров’я з погляду її інформаційних та атрактивних властивостей як предмета музейної експозиції. Проаналізовано як предмети матеріальної культури, так і нерухомі археологічні об’єкти та комплекси. Інформаційні властивості давніх артефактів як потенційних музейних експонатів запропоновано визначати за історичною інтерпретацією та статистичним принципом. Рівень атрактивності традиційно визначається зовнішнім виглядом артефакту і має відносний характер. До історичної інтерпретації входить низка характеристик: техніко-типологічні особливості артефактів, їхнє функціональне значення, походження, соціальна страта та етнічна належність власника або значення об’єкта для давнього суспільства в період його функціонування за прямим призначенням. У музейній експозиції також повинні висвітлюватися регіональні особливості історико-культурного розвитку Канівського Подніпров’я у Х–ХІІІ ст. Статистичний принцип враховує чотири аспекти. У першому випадку статистично опрацьовуються для потреб музейної експозиції масові або рідкісні типи артефактів, притаманні «надетнічній» загальнодержавній культурі Давньої Русі. До другого належать матеріальні залишки, притаманні традиційній культурі східних слов’ян. До третього – об’єкти матеріальної спадщини, характерні для традиційної культури іноетнічних груп, які проживали на теренах Канівського Подніпров’я в давньоруський час. Четвертий аспект стосується імпортних речей. Отже, за інформаційними властивостями експонати розподілено на три групи: допоміжні, основні та унікальні. Перші відносно інших мають найменшу атрактивність, другі – середню, треті – високу. Експонати групи «допоміжні» доповнюють музейну експозицію, розширюючи її «інформаційний діапазон». Артефакти групи «основні» є рештками предметів матеріальної культури, здебільшого статистично найпоширеніших у культурних нашаруваннях пам’яток і пов’язаних із широкими масами давньоруського населення Канівського Подніпров’я. Знахідки групи «унікальні» спрямовані на підвищення загального рівня атрактивності експозиції. Переважно це речі, пов’язані з представниками соціальної верхівки давньоруського суспільства; або знахідки, які є носіями статистично рідкісної історичної інформації. Автор доходить висновку, що задля відображення якомога ширшої інформації про матеріальну культуру давньоруського населення в музейній експозиції мають бути представлені експонати всіх трьох груп. Однак центральне місце має належати експонатам групи «основні», оскільки саме вони відображають характер матеріальної культури найширших мас населення.