Abstract
Процес спілкування та співробітництва між православними та католицькою Церквами, що розгорнувся із середини 60-х років ХХ сторіччя, розглянуто як відповідь на глобальні виклики людству, в першу чергу на загрози війн і тероризму. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автор на основі власного аналізу першоджерел – офіційних документів і промов лідерів православних і католицької Церков – розкриває особливості миротворчого потенціалу діалогу милосердя, як називають сучасну православно-католицьку комунікацію. У даному контексті показані основні організаційні форми міжцерковного діалогу та охарактеризовані особливості його змістовного наповнення у ХХІ столітті. Автор стверджує, що ціннісними основами цієї комунікації виступають євангельські любов, милосердя та повага до кожної людини як Божого творіння, котрі слугують потужними духовними засобами у протистоянні злу і насильству. Він доводить, що подальше об’єднання зусиль християнських Церков сприятиме посиленню їхньої ролі у припиненні війн і перемозі над тероризмом.