Abstract

Проблема раціональності соціальних регуляторів таких як мораль і право завжди цікавила філософів. Розвиток уявлень про раціональність можна вважати певним соціально–культурним, історичним процесом зміни уявлень про неї, він є загальносвітовий розумний процес. Філософію і науку можна розглядати як різні прояви цього процесу, що по–різному реалізують як раціональність так і розумність. Ці важливі питання піднімає у своїй філософській системі відомий представник німецької класичної філософії Г. Гегель. Звернення до філософської системи Г. Гегеля щодо проблеми нормативності не є випадковим. Критерії її раціональності достатньо важко виділити в тому сенсі, що вони дуже щільно вплетені в канву загальної культури якоїсь історичної епохи розвитку людини і суспільства. Ця раціональність сприймається як така, що відповідає історичному розвитку і усвідомлюється актуальною сучасними їй вченими і філософами. Відповідно раціональність нормативності повинна бути критичною щодо себе самої, щоб не втратити розумність, що цілком відповідає суті філософії. Метою даного дослідження є визначення загальної логіки втілення раціональності у нормативності моралі і права в філософській системі Г. Гегеля. Основними методами дослідження є діалектичний метод, метод співставлення історичного та логічного, метод аналізу і синтезу та ін. Дослідження філософії Г. Гегеля розкриває нормативність як соціальну сферу реалізації свободи і розумності і дозволяє показати внутрішню єдність особистої і загальної волі.