Abstract

Початок ХХІ ст. характеризується власною проблематикою, появою нових умов людської життєдіяльності та зміною характеру суспільних відносин, що викликано формуванням єдиного спільного загальносвітового простору у сфері політики, економіки, науки, культури, виробництва тощо, тобто глобалізацією. Сучасні загрози, ризики, проблеми, виклики та тенденції, які ще декілька десятиріч тому були локальними й відмінними по регіонах, перетворилися на глобальні – загально-цивілізаційні й розвиток світової економіки постає цілковито залежним від глобальних факторів і потребує розробки та втілення оптимізаційних управлінсько-координаційних заходів у ключові елементи позитивного розвитку людських ресурсів (життєзабезпечення, рекреацію, задоволення, накопичення, репродукцію, творчість, передачу досвіду, благодійництво).