Critics have maintained that John Rawls’s theory of justice is unrealistic and undemocratic. Andrius Gališanka’s incisive intellectual biography argues that in misunderstanding the origins and development of Rawls’s argument, previous narratives fail to explain the novelty of his philosophical approach and so misunderstand his political vision.

Since it appeared in 1971, John Rawls's A Theory of Justice has become a classic. The author has now revised the original edition to clear up a number of difficulties he and others have found in the original book. Rawls aims to express an essential part of the common core of the democratic tradition--justice as fairness--and to provide an alternative to utilitarianism, which had dominated the Anglo-Saxon tradition of political thought since the nineteenth century. Rawls substitutes the ideal of the (...) social contract as a more satisfactory account of the basic rights and liberties of citizens as free and equal persons. "Each person," writes Rawls, "possesses an inviolability founded on justice that even the welfare of society as a whole cannot override." Advancing the ideas of Rousseau, Kant, Emerson, and Lincoln, Rawls's theory is as powerful today as it was when first published. (shrink)

The cosmopolitan tradition begins with Diogenes, who claimed as his identity "citizen of the world." Martha Nussbaum traces the cosmopolitan ideal from ancient times to the present, weighing its limitations as well as merits. Using the capabilities approach, Nussbaum seeks to integrate the "noble but flawed" vision of world citizenship with cosmopolitanism's concern with moral and political justice for all.--.

A general prospectus -- Vindication of the natural cosmos -- The extended natural cosmos -- The meaning of sin -- The meaning of faith.

Авторка статті зосереджується на проблемі рецепції філософії Вітґенштайна у Франції, що була досить пізньою й призвела до різноманітних та іноді протилежних інтерпретацій його думки навіть у середовищі французьких аналітичних філософів. Застосовуючи соціологічний підхід до проблеми рецепції, авторка виокремлює чинники, які перешкоджали проникненню ідей аналітичної філософії у Францію, поміж яких – потужна інституціоналізація філософії у Франції з притаманними їй традиціоналізмом і консерватизмом, яскраво виражений національний характер французької філософії, а також відверто полемічний характер французької аналітичної філософії, перетворення вибору цієї традиції філософування на (...) етичний та політичний вибір. Ці фактори висвітлено на прикладі аналізу конфліктних інтерпретацій Вітґенштайна Жаком Бувресом і Сандрою Ложʼє: якщо перший створює образ Вітґенштайна як анти-Гусерля, дорікаючи австрійському філософу ігноруванням повсякденного мовлення, то друга пропонує феноменологічне прочитання думки Вітґенштайна засобами філософії повсякденного мовлення. У статті показано, як протилежні інтерпретації філософії Вітґенштайна відтворюють внутрішні конфлікти французького філософського поля. (shrink)