No study in the philosophy of science created such controversy in the seventies as Paul Feyerabend's Against Method. In this work, Feyerabend reviews that controversy, and extends his critique beyond the problem of scientific rules and methods, to the social function and direction of science today. In the first part of the book, he launches a sustained and irreverent attack on the prestige of science in the West. The lofty authority of the "expert" claimed by scientists is, he argues, incompatible (...) with any genuine democracy, and often merely serves to conceal entrenched prejudices and divided opinions with the scientific community itself. Feyerabend insists that these can and should be subjected to the arbitration of the lay population, whose closes interests they constantly affect—as struggles over atomic energy programs so powerfully attest. Calling for far greater diversity in the content of education to facilitate democratic decisions over such issues, Feyerabend recounts the origin and development of his own ideas—successively engaged by Brecht, Ehrenhaft, Popper, Mill and Lakatos—in a spirited intellectual self-portrait. Science in a Free Society is a striking intervention into one of the most topical debates in contemporary culture and politics. (shrink)

У статті вказано, що під змістом біосоціальних технологій розуміється не самий по собі субстрат біосоціального, а його внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих організм людини елементів – астрального, фізичного, духовного, психічного і соціального тіл, між собою і з технологічним середовищем і зумовлюють їхнє буття – функціонування, розвиток і зміну. Автор вказує, що в цьому сенсі зміст формування, збереження, реабілітації і збагачення здоров’я людини, тобто використання технологічного інструментарію, виступає як універсальний і всеохоплюючий процес соціальної реабілітації особи з обмеженнями життєдіяльності (...) або удосконалення цілком здорової людини, що прагне стати ще досконалішою. (shrink)

В статті дається аналіз проблем культури буття людини, становлення універсалій культури та традицій, що стають інтеграційним механізмом формування буття людини в культурі і через культуру; дається аналіз культурних чинників, що детермінують культуру буття людини; визначється понятійно-категоріальний апарат культури буття людини та буття культури людини як генерального простору людської життєдіяльності; визначається різниця між західною і східною парадигимами культури буття людини; культура буття – це розуміння феноменів соціуму, екзистенції, формування людини, що поєднуються з проблематикою удосконалення людини у бутті культури.

У статті розглядається інтуїтивистська етична концепція Дж. Мура, розкриваються її основні риси, що стали причиною виникнення аналітичної філософії освіти Р. Пітерса. Зокрема, звертається увага на трактування здорового глузду, добра, боргу, доброчесностей, етичного вчинку і поведінки, уявлення про універсальне співтовариство. Показується яким чином педагогичний аспект основних положень етики обумовлює відношення до знання.