The study delves into the foreign policy plans of Alexei Navalny, the Russian politician who is currently commonly regarded as the most prominent opposition leader and the sole plausible alternative to Vladimir Putin. Drawing on his interviews, public speeches, media publications and electoral manifestos, the author analyses his foreign policy views alongside three topics, that is, Russia’s policies towards disputed lands and states in the post-Soviet area (Crimea, Donbas, Abkhazia, South Ossetia, Transnistria), the country’s foreign policy orientation and priorities (...) (especially regarding relations with the West) and assessment of the Putin regime’s foreign policy. Following this, the author speculates on the likely foundations of Russia’s foreign policy under Navalny’s possible presidency and their implications for the West. (shrink)

The present paper discusses the radical changes witnessed in the political landscape of the world today. After 25 years of post-Cold World hopes for triumph of liberal democracy, the years between 2014 and 2016 shattered the Western World. The annexation of Crimea by Putin’s Russia came first in March 2014, then in June 2016, the Berxit of Boris Johnson followed and finally in November 1916, came the stunning victory of Donald Trump at the US presidential elections. These developments can (...) be called the illiberal turn in politics and ideology. (shrink)

In this article, I consider the permissibility of forming defensive alliances, which is a neglected topic in the contemporary literature on the ethics of war and peace. Drawing on the jus ad bellum criterion of proportionality in just war theory, I argue that if permissible defensive force requires that its expected harms must be counterbalanced by its expected goods, then, permissible defensive alliance formation seems to also require that its expected harms must be counterbalanced by its expected goods, as the (...) latter can result in much the same consequences as the former. Moreover, due to the incommensurability of values in play when making proportionality judgments, I argue for a value pluralist understanding of the criterion. On this view, defensive alliance formation is proportionate if the expected gains in certain values (goods) intuitively justify the expected losses in others (harms) when compared to the alternative expected value trade-offs of not allying. To explore the implications of my theoretical claims I consider them in relation to John Mearsheimer’s influential account of the causes of the Russo-Ukrainian War. On this account, the West’s strategy to assimilate Ukraine and Ukraine’s pursuit of NATO membership post-annexation of Crimea were disproportionate because the expected harms were unjustified when compared to the alternative expected goods and harms of forgoing Ukrainian membership of NATO. This does not imply that Russia’s aggression is just, but it does imply that the West and Ukraine are partially responsible for the war and that they acted impermissibly in attempting to expand/join NATO. (shrink)

У статті здійснено спробу простежити генеалогію російського пропагандистського сюжету про «поїзд дружби» від інформаційного приводу до фейкової новини та від фейкової новини до сталої частини канону, послуговуючись яким, російська пропаганда говорить про анексію Криму. За допомогою понять інтеграційної та агітаційної пропаганди Жака Еллюля проаналізовано, у чому саме полягає пропагандистський потенціал цього сюжету. Досліджено, яким чином кінематограф перетворив фейкову новину, покликану налякати та мобілізувати населення, на стійкий пропагандистський сюжет зі сталим набором елементів. Оцінено перспективи його подальшого використання російською владою при спробах (...) розповісти тим чи тим способом про окупацію Криму. (shrink)

«Крим як Храмова гора» – новітній дискурс, артикульований російським президентом Путіним як ідеологічне прикриття анексії Криму 2014 р., що виступає пролонгацією «кримського міфу». Зазначений міф представлений дискурсами «Легендарний Севастополь» у радянський та «Крим наш» у пострадянський періоди. Компенсаторні дискурси започатковано трагічними подіями Кримської війни (1853–1856 рр.) як сублімація посттравматичної ментальності, обумовлена низкою військових та політичних поразок Росії на території Кримського півострова. Експресивні репрезентації образу Севастополя через пісенний інтертекст, передусім, стосуються російської «сакральної географії». Таким чином, тривалий «севастопольський» дискурс структурувався як антиукраїнський, (...) що було очевидним, хоча й ігнорованим фактом з боку держави Україна. Загалом міфопоетика масової культури є проекцією ідеології, яка містить у собі арсенал архаїчних ментальних утворень: архетипів, концептів, семантичних опозицій. Так само сучасна політична міфологія уявляється відкритою системою, що оперує віртуальними категоріями. Їх вияв, інтерпретація та декодування в царині сучасного «кримського міфу» є метою пропонованого дослідження. (shrink)