В центрі уваги автора статті робота Ж. Дельоза «Логіка смислу», своєрідний маніфест онтології епохи постмодернізму, де змальовується картина світу культури, котрий не має суб’єкт-об’єктного відношення, тобто це світ, де зникає центр, навколо якого ієрархічно організовувався увесь категоріальний апарат традиційної філософії, а тому втрачає сенс традиційний поділ філософії на онтологію, логіку та теорію пізнання. Предметом аналізу у Ж. Дельоза постає співвідношення сенсу і мови, мови і філософії, філософії і світу.