В статті наголошується на необхідності при структуруванні релігії як феномену відрізняти її внутрішню і зовнішню структуру, відійти від домінуючого виокремлення в релігії лише чотирьох її складових, оскільки за нових умов свого функціонування з’явилися нові структурні компонента релігійного комплексу.