Мета статті полягає у дослідженні можливостей застосування перформативного підходу К. Вульфа для аналізу моди як перформативного простору. Проаналізовано теорію перформативів К. Вульфа, її ключові структурні компоненти, визначення простору. Обґрунтовано, що моду можна визначати як перформатив, передумови чого існують у деяких соціальних теоріях. Встановлено, що існування одягу, не створює дії, посилення активізації перформативної діяльності людини призводить до формування простору моди. Перформативний підхід постає новим напрямом дослідження моди, що дозволяє розробити нові грані та перспективи її розгляду.

У пропонованій статті на теоретичному рівні досліджуються феноменальні прояви українських духовно-інтелектуальних домінант у процесі творення національної державної, правової та громадянської ідентичності та моделей її втілення й розвитку в універсумі України ХІ-ХХІ ст. Український державотворчий процес розглядається як багатовимірна й концептуально складна панорама національного усвідомлення власної ідентичності крізь призму християнського розуміння дійсності. Базисною константою в такому розумінні є феномен православ’я. Саме від прийняття в 988 році православної віри народна правосвідомість отримала новий імпульс, наслідком якого було започаткування міцної державотворчої традиції. Ідеться насамперед (...) про духовність та форми її втілення в соціумі: мову, культуру, звичаї. (shrink)