В статті аналізується політичне протистояння стратегії «зміцнення громадянського суспільства» в країнах Африки. Вказується, що без ефективної держави, яка сприяє розвитку науки, освіти, економіки, політики і культури не може бути сильного і демократичного громадянського суспільства як в Україні, так у глобальному світі. Підкреслюється, що громадянське суспільство не включає в себе всі соціальні інститути суспільства, але тільки ті норми і організації, які висловлюють колективні інтереси. Розвивається ідея «арабської весни» та визначаються найбільш економічно та політично нестійкі країни Африки.

У статті проведено культуро філософський аналіз феномену особистості як визначального в соціокультурному та освітньому просторі сучасного особистого суспільства у порівнянні з особливостями філософського розуміння цього феномену в освітньому контексті епохи модерну, співзвучної сьогоденню. Виявлення типових проекцій минулих епох, традиційною з яких є усвідомлення змісту понять «людина» та «особистість», на фоні складності і неоднозначності сучасної соціокультурної ситуації сприятиме подальшим пошукам ефективних чинників взаємодії особистості і суспільства в освітньому просторі, що динамічно трансформується.