Gender as Personality

У статті продемонстровано, як влада, що є ім’ям, яким називають, впливає на пластичність ґендеру. Ставлячи за мету дослідити перфомативність як чинник пластичності ґендерної ідентичності, автори здійснили спробу визначити спосіб творення носія ґендерної ідентичності. Значну увагу зосереджено на протиборстві наділення та усвідомлення влади, що типізує ієрархічність відносин статей, а не ґендерів. Останні є наслідком «капілярного» характеру влади й інституціоналізують дискурсивні практики. Відтак здійснено спробу виявлення граматології ґендеру. Для цього використано класичні праці Дж. Батлер, П. Бергера та інших авторів, які були прихильниками (...) пошуку коренів соціальних феноменів у реальності повсякденного життя. Виявлено, що наразі Україна перебуває на перехідному етапі на шляху до постмодернізму. Запропоновано концептуальну оптику бачення ґендеру як щоденно твореної ролі. Зроблено припущення, що суб’єктність виникає як механізм заперечення, за якого заперечуване зовнішнє стає критичною іманентною характеристикою. Досліджено, що пластичність ґендеру здобувається через проходження декількох етапів, зокрема в результаті міжсуб’єктної взаємодії через габітуалізацію, типізацію, інституалізацію та легітимацію. Доведено, що вирішенням кризи традиційної конотації ґендеру може бути громадянська просвіта, здатна подолати імплозію масової свідомості, яка вбирає наперед вироблені смисли без будь-якої рефлексії, не володіючи, за Ж. Бодріяром, ні атрибутом, ні предикатом, ні якістю, ні референцією. Однак якщо замість «ментального вірусу» запустити системну протиотруту, то можливо домогтися зміни парохіально-ґендерного сприйняття. Прийнявши дискурсивний характер ґендеру та матеріалізм його диспозитиву, «Її історія» (HERstory) може віднайти свій голос, не перебуваючи по той бік «трансцендентної» «Його історії» (HISstory). (shrink)

The Oxford English Dictionary (OED) lists 1571 as the year of the first recorded use of the English word ‘masculinity’; the Ancient Greek ανδρεια (andreia), usually translated as ‘courage’, was also used to refer to manliness. The notion of manliness or masculinity is undoubtedly older still. Yet, despite this seeming familiarity, not only is the notion proving to be highly elusive, its understanding by the society being in a constant flux, but also one which is at the root of bitter (...) division and confrontation, and which has tangible and far-reaching real-world effects. At the same time, while masculinity has been attracting an increasing amount of attention in academia, the large body of published work seldom goes to the very foundations of the issue, failing to explicitly and with clarity reach a consensus as to how masculinity ought to be understood. Herein I critique the leading contemporary thought, showing it to be poorly conceived and confounded, and often lacking in substance which would raise it to the level of the actionable and constructive. Hence, I propose an alternative view which is void of the observed deficiencies, and discuss how its adoption would facilitate a conciliation between the currently warring factions, focusing everybody’s efforts on addressing the actual ethical, deconfounded of specious distractions. (shrink)

A Letter to the Editor about the origin of "gender identity" and deficiencies in its current definition.

Human-sciences research often focuses on social problems to create tools for solving them. Yet, in using common prejudices in gathering and sorting data on their subjects, they risk propagating those same prejudices. This article proposes that a major subject matter of human sciences is human concepts themselves. Concepts about “what we are,” individually and as a species, are deeply embedded, if not essential. It concludes that for greater precision, practitioners in human sciences must take maximum advantage of this characteristic of (...) the subject, making individuals’ concepts about what they consider themselves to be integral criteria of data gathering and sorting. (shrink)

Using a theoretical framework derived from my ongoing engagement with what I have called a ‘Gynocentric matrix’ of Indic sensibility, along with James Hillman’s polytheistic psychology and Wallace Stevens’ notion of a Supreme Fiction, this paper offers a reading of Jhumpa Lahiri’s (b. 1967) short stories beyond postcolonial criticism. Stemming from a depth consciousness where life, living and death, joy, indifference and sorrow, generation, de/re-generation, and transformation are intricately intertwined, Lahiri’s fictional multiverse, opposed to universe, is peopled by a new (...) generation of characters who speak to the soul of the reader, while in the process, she sculpts a reality that does not tolerate any homogenizing impulse in the name of an abstract unity. (shrink)