Purpose. The purpose is to prove the synchronicity of anthropogenesis, noogenesis and sociogenesis based on emotions, which are their self-organizational principles, as well as to reveal the synergistic essence of these processes. Theoretical basis. The study is based on the self-organizational paradigm, the theory of autopoiesis, labour theory, pananthropological concept, as well as on the concept of synergy of biological and mental phenomena. Originality. The concept of synchronicity of anthropogenesis, noogenesis and sociogenesis based on the emotions is substantiated. The concept (...) of self-organizational emergence of emotions on the basis of hormones is developed. It is established that anthropogenesis is a process of anthropologisation of life based on biochemical reactions in the form of hormones and emotions, which are a synergy of genetic information, biochemical processes, instincts, and physiological phenomena. It was outlined that noogenesis has an emotional dimension, because emotions are the basis for self-organization of rationality, which begins at the level of emotional consciousness. The author shows the specifics of sociogenesis, which self-organizes based on social emotions, which in their turn "distinguish" a man from the sphere of natural existence based on the ability to control emotions. Conclusions. Emotions arise self-organizationally on the basis of hormones. They are self-organizational factors of anthropogenesis, noogenesis and sociogenesis based on the synergistic effect that arises through the combination of emotions and hormones at the biochemical level. The basic principle of anthropology is emotions that synchronize anthropogenesis, noogenesis and sociogenesis, which manifests themselves on the physical, mental, and spiritual levels. At the bodily level, emotions are expressed as biochemical and hormonal reactions. At the spiritual level emotions create the basis for the development of the mind, which originates as emotional consciousness. Emotions self-organize the process of anthropologisation of life, which is possible based on the synergy of human genome, biochemical, physiological phenomena and instincts. The concepts of synchronicity of anthropogenesis, noogenesis and sociogenesis and self-organizational emergence of emotions based on hormones initiate a promising direction of further research of the role of emotions in the processes of self-organization of social phenomena. (shrink)

Тема раціональності не є новою, але є надзвичайно актуальною. На початку 21 століття змінюються ідеали і принципи філософських та наукових досліджень. Наука тепер не стільки відштовхується від емпіричних фактів, а оперує тими даними і фактами, які не доступні емпіричному досвіду, безпосередньо не спостерігаються. До таких теорій можна віднести теорії суперструн і теорію супергравітаціі. Теоретичні дослідження розвиваються значно швидше за практичні ті, що доступні досвіду. Таким чином формується нова раціональність в філософії і науці. Досвід тепер не розуміється широко і універсально, а (...) більш характеризується як локальний, що має значення для якоїсь певної ситуації чи обумовленого об’єкту. Такі погляди потребують свого нового розуміння, дослідження, вони повертають нас до класичних уявлень про раціональність, точніше до того, як її слід інтерпретувати сьогодні у контексті соціального буття і знання, що постійно змінюється. Нове повернення до класичної філософської предметності: істини, добра, краси потребує свого пояснення в межах класичної раціональності. Метою роботи є дослідження раціональності на її класичному етапі розвитку, а також її вплив на соціальну філософію Нового часу. Умоглядність сучасної науки тепер виражається у тому, що Всесвіт розуміється як дещо єдине, а теоретична діяльність розуму стає основним методом пізнання. Всесвіт існує не за механічними законам Нового часу, а за більш складними і багаторівневими принципами. Але звичайно поворот сучасної науки до античних принципів у пізнанні є лише умовним. Цей перехід чи повернення більш нагадує гегелівський рух духу від суб’єктивного через об’єктивний до абсолютного, де людське знання пройшовши певні етапи свого розвитку знов повертається до себе, але збагачене новим знанням і новим досвідом. (shrink)