Мета роботи — визначити потенціал мистецтва щодо упередження та нейтралізації агресивності особистості. Методологія. Дане дослідження здійснювалось на основі принципів системності, розвитку, об’єктивності, історизму та практики. У якості основних методів використовувались наступні: системного аналізу, історичний, порівняльний, герменевтичний тощо. Зокрема метод системного аналізу дозволив проаналізувати взаємний зв’язок елементів проблеми упередження агресивності як системи; порівняльно-історичний метод забезпечив порівняння засобів упередження і мінімізації агресивності у минулому і сучасному; метод герменевтики дозволив проникнути у внутрішню структуру процесу, осягнути специфіку формування феномену агресивності. Наукова новизна. Поглиблені сучасні (...) уявлення щодо можливостей мистецтва як дієвого чинника упередження агресивності особистості та окреслено психологічні особливості формування естетичної культури особистості. Встановлено, що мистецтво розширює рамки звичного, постає засобом виховання «людського в людині». В людини, яка спілкується з творами мистецтва, задіюються психологічні механізми емоційного уподібнення та співпереживання. Ця здатність дозволяє запобігти формуванню в особистості злоякісної агресивності або мінімалізувати її негативні прояви. Висновки. Cаме мистецтво є скарбницею, досвідом світосприймання, що забезпечує не лише збереження культури почуттів окремої особистості та людства в цілому, а й сферу їх розвитку та збагачення. Мистецтво як поліфункціональний засіб, націлюючи людину на своєрідну перебудову ієрархії «значущого» і певну переоцінку цінностей, допомагає їй достатньо повно усвідомити свої можливості та недоліки і конструктивно змінити своє ставлення до життєвих обставин, ідеально програти певні ролі й ситуації. Мистецтво також є своєрідним «психотерапевтичним дзеркалом», в якому люди впізнають себе і свої «хвороби», знаходять шляхи зцілення, одержують моделі життєвої поведінки в різних ситуаціях. Отже, мистецтво, постаючи засобом художнього спілкування, є дієвим способом упередження та нейтралізації агресивності особистості, виконує своєрідну катарсичну функцію. (shrink)

Розглянуто основні етапи становлення космічної педагогіки. На основі сучасних досягнень нейронаук, психології, космології і філософії автор аргументує актуальність космічної освіти та її перспективи у світових освітніх моделях. Досліджуючи місце психіки людини в масштабах Землі і космосу, етапи її еволюції в структурі Світобудови, автор закладає більш досконалу науково-філософську основу космічної освіти. Формулюються: предмет, об'єкт, мета, завдання та методи космічної освіти. Предметом космічного освіти є цілісний процес формування і спрямованого розвитку як окремо взятої психіки, так і сукупності психик - псіпростір. Об'єкт космічної (...) освіти - перманентний розвиток розумної матерії Землі. Визначено мету космічної освіти - формування планетарно-космічної особистості. З точки зору автора планетарно- космічна особистість - це гармонія розуму, душі і тіла, яка спрямована на реалізацію внутрішніх творчих потенціалів психіки задля еволюції розумної матерії в масштабах Землі та космосу. Характеристики планетарно-космічної особистості постійно удосконалюються і виступають як зразок космічної педагогіки, як образ людини майбутнього. Космічна педагогіка, використовуючи весь потенціал і мистецтво виховання і навчання, покликана втілювати в нових поколіннях психик основні характеристики образу людини майбутнього, формувати планетарно-космічну особистість яка ефективно самореалізується задля перманентного розвитку розумної матерії. (shrink)

Інтернет стає соціальним середовищем, яке є в основі нового віртуального комунікаційного простору. Феномен віртуальності, водночас і процес віртуалізації, не просто стосуються всіх сфер суспільного життя людини, а має велике значення в пізнанні, освоєнні і формуванні сучасного культурного простору. Віртуалізація змінює людський спосіб життя, створюючи натомість новий — штучний. Так віртуальна реальність як множинність породжує різноманітність реальності, світоглядних систем, «картин світу». Прийняття багатоваріантності шляхів розвитку суспільства та процесів, що відбуваються в ньому, підводить сучасну людину до свідомого використання віртуального простору для побудови (...) моделей майбутнього та прогнозування. (shrink)

В статті розкриваються теоретичні підстави концепту спорту як оптимуму буття в контексті метафізичних та антропологічних засад. Розкривається термін «метафізика» та метафізичних засад спортивного буття як оптимуму самовираження особистості, для якого характерним є ігровий характер, змагальність, виховання, спрямованість, фізична активність, направлених на співставлення розвитку фізичних і духовних здібностей людини. Дається тлумачення метафізики у контексті її історії філософської думки; визначається поняття «оптимум» в когеренції зі спортивною діяльністю; розкривається сутність спорту як ігрової діяльності, направленої на розкриття можливостей людини в умовах змагальності, а також (...) атрибути спортивної особистості в контексті аналізу оптимуму спортивного буття; розкривається сутність культурної антропології як різновиду філософської антропології, яка впливає на сутність спортивної діяльності. (shrink)