Over the rich and manifold classic culture billows the Homeric epics, which comprises two poems - The Iliad and The Odyssey. These two poems had had great influence upon the classic worldview, including the ancient Greek and Roman mythology, drama and philosophy. It was the Homeric epics, wherein the basic ideas of ancient Greek and Roman worldview were most fully developed; such great Greek and Roman thinkers, as Plato and Aristotle, Sophocles and Euripides, Seneca and Lucian found inspiration in The (...) Iliad and The Odyssey, as well as many others. Despite its great impact upon Ancient culture, the epic poems of Homer are relatively insufficiently studied in the Ukrainian humanities, including political science. Therefore, the necessity of analysis of interaction between politics and art namely in the Homeric epics is determined by two reasons. Firstly, by the principal relevance of The Iliad and The Odyssey for the whole classic culture, which enables the definition of the most fundamental aspects of interaction of these two spheres of human existence. Secondly, by the insufficient, as of our opinion, level of studying the Homeric epics in Ukrainian political science. The goal of this article is to analyse the interpretation of politics and art in the Homeric epics separately and, afterwards, to establish key principles of their dialogic interaction, concluding on this basis about the place and complex nature of interplay between these concepts in the framework of Homeric cosmos and, indirectly, the Ancient worldview in general. The results of analysis have allowed to conclude about the key principles of interaction between politics and art in the poems of Homer The Iliad and The Odyssey. The basic features of politics and aesthetics in the Homeric epics along with the moments of their dialogic interplay have been defined. On the example of The Iliad and The Odyssey the study found the phenomenon of aestheticization of politics in the ancient worldview. Several basic features of the dialogic interaction of politics and art have been pointed out, including the conclusion that in the Homeric cosmos politics is limited, while the beauty - absolute and unlimited; the conclusion that art, i.e. beaty, created by man, matches with the Logos, or rational principle of the universe, that also reings over politics, and the conclusion that politics doesn’t dominate over art, as it was in civilization of the Ancient East, such as Egypt and Mesopotamia, but has the task to create conditions for the prosperity of art. On these grounds the place and specificity of the complex nature of interaction between politics and art in the Homeric epics have been defined. (shrink)

Статья посвящена исследованию event-менеджмента в управлении развитием туризма. Раскрыт потенциал event-менеджмента в сфере туризма. Изучен событийный туризм и его перспективы развития на украинском рынке туристических услуг.

Статья посвящена исследованию теоретико-прикладных аспектов безопасности человеческого развития. Рассмотрены современные методологические решения международных организаций в сфере измерения состояния человеческого развития. Освещены национальные методики и особенности измерения состояния человеческого развития в странах. Исследованы имеющиеся глобальные проблемы и разработаны направления оптимизации обеспечения безопасности человеческого развития.

В монографії надані результати експериментальних і теоретичних досліджень потенціалу маркетингу в промисловому секторі національної економіки. Запропоновано авторські заходи щодо впровадження концептуальних основ використання маркетингу при створенні нових і на функціонуючих промислових підприємствах. Монографія призначена для науковців і викладачів, молодих вчених, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.

У рамках підвищення кваліфікації (стажування) автор ознайомилась зі специфікою викладання музеологічних дисциплін у низці закладів вищої освіти України та наголошує як на важливості музеологічної освіти для наукових працівників музею, так і на необхідності удосконалення змісту, форм і методів цієї освіти. Розробка методики викладання музеологічних дисциплін є на сьогодні вкрай необхідною.

Монографія розкриває нове вирішення важливого науково-прикладного завдання, що полягає у поглибленні існуючих, розробленні й обґрунтуванні нових науково-методичних положень управління стратегічними можливостями машинобудівних підприємств на основі комплексного діагностування стратегічних можливостей, врахування ступеня загрози кризового стану, обґрунтування пріоритетності їх використання в процесі реалізації стратегії розвитку машинобудівних підприємств. Здійснено теоретико-методичне обґрунтування стратегічних можливостей підприємства та розкрито концептуальні засади управління ними. Досліджено стратегічні можливості машинобудівних підприємств України та стан управління ними. Розроблено напрямки удосконалення підходів в управлінні стратегічними можливостями машинобудівних підприємств. Видання розраховане на наукових (...) працівників, викладачів вищих навчальних закладів, спеціалістів у сфері економіки та управління підприємствами. (shrink)

У статті розглянуто ознаки системи, особливості соціально-економічних систем та системного підходу. Враховано вплив аксіоматики, закономірностей та законів на розвиток систем. Досліджено циклічні закономірності у різнорівневих соціально-економічних системах. Визначено проблемно-дискусійні питання та спільні системні ознаки циклічності. Ідентифіковано структуру життєвого циклу соціально-економічної системи із визначенням загальних та конкретних складових елементів повторюваних змін за позасистемними та системними показниками.

Work on the prevention of crises in the activities of the institutional political subjects should be conducted at the stage of nucleation problems. One of the directions of preventive anti-crisis technologies is a problem management. This period in terms of political activity involves the ability to understand, to mobilize, coordinate and submit all the functions of strategy and tactics of the political organization. The process of problem management involves problem identification, analysis and determination of the boundaries of each problem from (...) the point of view of its influence on localised groups of the public; identification and demonstration of alternative strategies; implementation of the programme of action to prevent the crisis; evaluation of the results program execution. The process of problem management unfolds technological blocks: foresight problems; selective identification of problems; attention to the strengths and weaknesses in the activities of the institutional political subject; planning in the direction of «outside-in»; orientation to benefit; scheduling actions; support from the leadership of the institutional political subject. The problem analysis of the political situation is aimed at understanding the entity, specifics of one or another problem and searching for its solutions. Along with problem analysis is a complex of analytical management problems need to be supplemented diagnostic analysis, which provides a political actor to be informed about recent activities of his allies and competitors, to have information about potential opponents, the real alignment of forces in the political arena, on vnutriigrovoy struggle within the ruling elite, the mood among the public, and other The most productive direction of diagnosing problems is rapid diagnostic analysis and a comprehensive diagnosis. An important step analytical actions on realization of the process of problem management is the evaluation of possible consequences of acute problems, define priorities, which is ensured by the procedures of the SWOT analysis and NPEST-analysis. (shrink)

У статті визначено поняття криптовалюти. Проаналізовано відповідність криптовалюти статусу грошей. Висвітлено основні етапи розвитку криптовалюти. Розглянуто переваги та недоліки використання криптовалюти біткоїн. Досліджено правовий статус криптовалюти в країнах світу. Охарактеризовано стан використання найбільш відомої криптовалюти Bitcoin в Україні.

Статтю присвячено чинному президенту Сполучених Штатів Америки Дональду Трампу. Здійснено спробу показати елементи тоталітарного дискурсу у його публічній політичній діяльності і проаналізувати правомірність прямих порівнянь із вождями тоталітарних режимів XX ст., зокрема з Гітлером. Показано тло політичної та культурної історії Америки, на якому стала можливою перемога Дональда Трампа, відзначено ключові моменти, найбільш важливі для розуміння поточної ситуації. Приділено увагу основній виборчій базі та соціальним медіа, а також запропоновано перспективу для боротьби проти тоталітарних тенденцій.

The article deals with the problem of phenomenological interpretation of Cartesian idea of evidence. The author demonstrates that implicit but constitutive characteristic of evidence is a property of excessiveness. The analysis of its conceptual versions and methodological representations in Husserl, Marion and Derrida’s philosophies deconstructs some stereotype interpretations of evidence as an attribute of I-centric philosophical systems and also as a carrier of qualities of fullness and presence. The author claims that excessiveness of evidence has two main aspects: (1) non-belonging (...) to the system assured by this very evidence and (2) tendency to self-surpassing (hyperbolization). The excessiveness of evidence is shown in particular with regard to the system of thinking governed by the “truth-falsehood” opposition. The author brings to light a trend to the increasing of degrees of evidence as a consequence of phenomenological critique and deconstruction as methodological hyperbolizations of Cartesian doubt. The common ground between Marionian and Derridian critiques of Husserl’s conception of evidence is found that is inconsistency between the principle of fulfillment of intention and the unrealizable regulative of the “Idea in Kantian sense” as two main ways of representation of evidence idea in Husserlian phenomenology. It is shown that in accordance with the paradigm of possibility as the common denominator of phenomenological attitude in general the very same criticized evidence becomes assimilated in Marion’s conception of “saturated phenomena” (a principle of hyperbolical givenness) and in Derridian deconstruction (hyperbolicity-excessiveness as heterogeneity and impossibility within the framework of his critique of presence). The author uncovers the essential connection between the idea of evidence and basic elements of deconstructive discourse, such as the metaphorical concept of secret and the quasi-concept différance. (shrink)

In terms of post-industrial society a nature of all the basic components of its existence changes, including the area of international relations and list of key position players in it. Centralization and recognition of state as the main actor of IR change by understanding of polyarchy, and presence in this field new actors, among them cities are distinguished. We consider that the cities in area of IR can realize itself in three different images – as actors, agents and IR subjects. (...) This understanding makes it possible to imagine actual and potential possibilities of city as a player in the area of IR, moreover, is not limited to examining only global cities, as it happens in theory of IR at present. So global city are the actors of modern IR. Global city as actor is an active member of IR, who having their own actual or potential resources, independently, according to own understanding of their interests, decides and realizes a certain own strategy that affects on the international system. The main functions of this city are: a mediation at different levels ; function of international trade and financial centers; center of production and dissemination of information; transnational administration of multinational corporations; as a center of political decision-making, in which the main part of headquarters of both international organizations and international NGOs are concentrated. Another group of cities acts as agent of international relations. The main attribute of agent is dependence on the system. The agent acts as a conductor of certain strategies, norms, herewith the logic of system determines the agent`s logic of action. That is a city as IR agent doesn`t create its own foreign policy or international strategies, but it acts at the level of international cooperation. In today`s world, most the cities are not independent subjects of international law or active creators of their own strategies. However, they maintain active contacts with one another and develop cooperation in any field. International cooperation between cities also been called “city diplomacy”. The last aspect of city existence in area of IR are subjects that don`t act as active players of international relations on global or on local levels. (shrink)

Статтю присвячено дослідженню глобальної та національної проблематики безробіття. Висвітлено чинники та тенденції безробіття у світовій економіці. Визначено сучасний стан та основні проблеми, які формують рівень безробіття в Україні. Запропоновано заходи щодо зменшення рівня безробіття та оптимізації структури зайнятості.

У статті зіставлено концепції культури, створені в межах філософії ХХ ст., в аспекті підходу до визначення її суб’єктної або безсуб’єктної основи. Автор аналізує проблему співвідношення культури, картини світу й особистості, визначену відомими філософами сучасності.

K. Lüscher, A. Klimczuk, Generations, intergenerational relationships, generational policy: A multilingual compendium, 17 languages, Universität Konstanz, Konstanz 2017, 428pp. TS - BibTeX M4 - Citavi.

У статті вказано, що під змістом біосоціальних технологій розуміється не самий по собі субстрат біосоціального, а його внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих організм людини елементів – астрального, фізичного, духовного, психічного і соціального тіл, між собою і з технологічним середовищем і зумовлюють їхнє буття – функціонування, розвиток і зміну. Автор вказує, що в цьому сенсі зміст формування, збереження, реабілітації і збагачення здоров’я людини, тобто використання технологічного інструментарію, виступає як універсальний і всеохоплюючий процес соціальної реабілітації особи з обмеженнями життєдіяльності (...) або удосконалення цілком здорової людини, що прагне стати ще досконалішою. (shrink)

The task of this article is to clarify the appropriateness and adequacy of peace-making (confessional) rhetoric in the situation of the war of aggression of the Russian Federation against Ukraine, in particular, the meaningful correspondence of the concept of «peace» in its application or reading by the bearers of different worldview paradigms. The «russkii mir» cannot be translated either as «Russian peace» or as «Russian world». This is because the scope and content of these concepts are different. Rus (Kyiv`s Rus) (...) — a thousand-year-old princely state with its center in Kyiv, where the ancestors of modern Ukrainians lived, baptized by Prince Volodymyr in 988. Rus is not Russia. But Muscovy adopted the name Russia to derive its historiography from Rus. «Russkii mir» actually refutes the axiological principles laid down by ancient Rus’s civilization (freedom, dignity, partnership, co-creation, mutual responsibility). «Russkii mir» destroys peace in global or any local images, trying to grab the territory it decided to own. «Russkii mir» encroaches on world domination and therefore tries to impose its rules of the game on the world, which would reshape the world structure according to the wishes of the Russian dictators. For this, «russkii mir» uses any means and institutions as a tool: the army, weapons of mass destruction, atrocities, terror, lies, propaganda, the church and peace-making rhetoric. The goal is not to restore peace, but to establish the world domination of the Russian Empire in any of its variants (Muscovy, Russian Empire, Soviet Union, Russian Federation or Orthodox Civilization). Russian Orthodox Church plays a leading role in this — it uses religious rhetoric to formu- late a worldview model of the «russkii mir», consolidates the Russian population for a war of aggression, and justifies the atrocities of the Russian military with the sacred mission of restoring the Holy Rus’. Russian Orthodox Church justifies the «civilizing mission» of the Russian troops, actually calls to protect «our Common Russian Fatherland» by killing Ukrainians on the territo- ry of Ukraine. False messianism, manichaeism, paternalism, hatred of the civilized world that lives by democratic standards and respects the dignity and freedom of the individual, Russian arrogance, conceit, supremacy and egomania — this is what Russian Orthodoxy promotes with its religious rhetoric. Therefore, if we hear calls for «peace» from the bearer of the «russkii mir»’s worldview, it actually means a demand to come to terms with all their whims, to give up one’s own identity, one’s own world, one’s own life, if they do not fit into the concept of «russkii mir». (shrink)

У статті розкриті екзистенціальні причини насильства та визначені його сутнісні характеристики з позицій християнської онтолого-аксіологічної парадигми. Проаналізовані основні біблійні постулати щодо природи та сутності добра і зла. Представлено тлумачення добра як свободи, обмеженої лише Божими заповідями. Показано, що онтологічною передумовою виникнення проблеми добра і зла є діалектичне співвідношення двох чинників: Божого закону і людської свободи. Окреслені ключові позиції взаємозв’язку між злом, гріхом та насильством. Визначено, що гріх – це зловживання свободою, яке виражається у порушенні людиною Божих заповідей, тобто це свідомий (...) вибір на користь зла. Встановлено, що першопричиною насильства було гріхопадіння, а існування насильства у сучасному світі зумовлено зневірою. Виявлено відмінність у трактуванні та оціненні насильства. Показано, що у Старому заповіті насильство розглядається не лише як зло, а й як необхідне покарання за гріх або справедлива помста. Напроти, християнська онтолого-аксіологічна парадигма, визнаючи у певних випадках припустимість насильства для боротьби з конкретними проявами гріховного зла, постулює ненасильство як моральний обов’язок. Дана позиція базується на євангельських заповідях, за якими добро означає любов, милосердя і прощення. Із цієї позиції проведено порівняння концепції непротивлення злу насильством та концепції допустимості силового спротиву. Розкрито значення умовиводу християнських філософів, що лише перемога над злом у своїй душі відкриває людині можливість справедливого застосування сили. З’ясовано, що проблема насильства набуває особливої складності внаслідок суб’єктивності оцінки добра і зла як соціальних явищ. Аргументована наявність сутнісної диференціації між гріховним і негріховним насильством. Запропоновані критерії, за котрими насильство слід класифікувати як негріховне. Доведено, що насильство, ґенеза якого онтологічно пов’язана зі злом, втім, може бути визначене як негріховне та мати певне виправдання з позицій християнської аксіології якщо воно: по-перше, має характер попередження або протидії, а не помсти; по-друге, не принижує гідність людини; по-третє і головне, скероване вищими постулатами любові, а не боротьбою за матеріальні цінності або соціально-політичні чи релігійні ідеали як такі. (shrink)

У статті досліджується місце об’єкта в полі спекулятивного реалізму загалом та об’єктно-орієнтованої онтології зокрема. Описується особливе положення об’єкта, яке йому надає ООО на противагу «кореляційному» відношенню. Взята за основу чотирична структура Ґ. Гармана доповнюється уявлюваним модусом об’єкта, чиє місце знаходиться на межі суб’єкт-об’єктної дихотомії. Сама дихотомія розглядається у контексті дослідження можливості її подолання завдяки підходу, який був запропонований прибічниками ООО. Стверджується неможливість повного переходу до цілковито об’єктної реальності, перепоною для чого слугує неможливість відокремлення останньої від поля уявлюваного.

The article explored the relationship of the notions of "spirit", "spirituality" and "personality". Their meaning in the philosophy of G. Hegel J. Fichte, F. Nietzsche, N. Hartmann, N. Berdiaev, S. Franko and modern Ukrainian philosophy is analyzed. It was found that Hegel has the concept of the personality of the Roman jurists’ spiritual qualities: personality is not only a person who has property but it is personification. It is the opinion of the personality of the scholar is able to be (...) objective foundation of the state and of social existence and ensure the equality of people in the state. Studied Schopenhauer, Nietzsche, Berdiaev, Franko, Buber traced philosophical affinity of the views of Hegel. It is discovered that tradition combines with the concept of the four levels of spiritual development of man from the position of the proposed concept analyzed the content of the concepts of "spirit", "spirituality", "personality". It is proven that the human spirit is the personal quality of the level of development that causes her to act with the interests of society, population. The spirit of this principle that dictates a person personal way of life, abandon the selfishness of they own benefits. Spirituality is a belief in the ability to achieve moral purity and the level of the individual, which must be not only personification of the spirit, and metaphysics the foundation of public life. (shrink)

У статті представлено різні наукові підходи до трактування термінів «профілактика», «профілактику правопорушень неповнолітніх». Визначено рівні профілактичної роботи з неповнолітніми: нейропсихологічний, загально-психологічний, віково-психологічний, педагогічний. Проаналізовано нормативно-правові акти, що стосуються профілактики правопорушень серед дітей, першочерговими з яких вважаємо «Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», Закони України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій (...) щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року. Встановлено, що, здійснюючи профілактику правопорушень неповнолітніх, співробітники ювенальної поліції виконують діагностичну, прогностичну, організаторську, інформаційну, управлінську, корекційну функції. Обґрунтовано модель формування професійної компетентності офіцерів поліції до профілактики правопорушень неповнолітніх, що складається з взаємопов’язаних між собою блоків. В організаційно-цільовому блоці модель передбачає постановку мети, визначення суб’єкта, об’єкта та принципів ; у змістовному блоці – визначення завдань та змісту профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками ; у технологічному – визначення форм, методів, технологій, прийомів та засобів профілактичної діяльності та в оціночно-результативному – розробка критеріїв, показників, рівнів сформованості професійної компетентності офіцерів поліції до профілактики правопорушень неповнолітніх. (shrink)