В центрі уваги автора статті робота Ж. Дельоза «Логіка смислу», своєрідний маніфест онтології епохи постмодернізму, де змальовується картина світу культури, котрий не має суб’єкт-об’єктного відношення, тобто це світ, де зникає центр, навколо якого ієрархічно організовувався увесь категоріальний апарат традиційної філософії, а тому втрачає сенс традиційний поділ філософії на онтологію, логіку та теорію пізнання. Предметом аналізу у Ж. Дельоза постає співвідношення сенсу і мови, мови і філософії, філософії і світу.

The article is devoted to the problem of social medicine’s understanding from the standpoint of philosophy as the source of ideological paradigm. The depth research in the national scientific and social-humanitarian spheres of knowledge is insufficient. The state-bureaucratic approach is dominated. The purpose of the study is that social medicine is primarily a justification of the world values exclusively with philosophical thinking, because the man is its unique object. Hence, the use of a philosophical methodology, presented with the analysis of (...) authoritative primary sources, the author's intellectual intuition and the synthesis of the obtained results. The basic proposal: you should treat not only the human body, as the world of his mental and spiritual values, for which the state must take a course on the humanization of all spheres of society, starting with the system of primary education. (shrink)

У статті зіставлено концепції культури, створені в межах філософії ХХ ст., в аспекті підходу до визначення її суб’єктної або безсуб’єктної основи. Автор аналізує проблему співвідношення культури, картини світу й особистості, визначену відомими філософами сучасності.