The article deals with the history of Ukrainian cinema from inception to the present day. The analysis films nineteenth century and their impact on the consciousness of modern Ukrainian audience. Considered the most famous Ukrainian film directors. Much attention is paid to contemporary cinema and its main trends. At present Ukrainian cinema is trying to get back on his feet, but neither the authorities nor our society do not want this to help people prefer American films, forgetting that our country (...) takes a decent movie. However, despite all the difficulties the film, including funding dedicated actors and directors are trying to create, run and shoot new movies. Where what are these movies adequately perform at international film festivals. But while this patriotism directors and actors held Ukrainian cinema. The study determined that the film - it means the most powerful influence on the human mind, like forming loving attitude to their country and a large part of Ukrainian culture and mentality necessary for the formation and patriotism. Done outlook for further development of Ukrainian cinema. Today, most young Ukrainian predicts no significant prospects in their own state and is ready to go abroad for a successful future. There are many reasons, including the fact that we have not enough films that would educate patriotism, love for Ukraine, covering national idea and dedication. The phenomenon of cinema and its impact on the consciousness of modern people is limitless. Now the film has become part of our lives. Through it we get the information and can plunge into the world of fantasy. So important film for people grows every year and this can not but cause concern to study it. (shrink)

Аналізується психологія формування державної мови в контексті національного виховання особистості; автор виходить з того, що кожен народ має свою мовну картину світу, в якій виявляється ментальність, характер особистості, психологія її ставлення до людей, предметів і діяльності; головна риса психології виховання особистості засобами мови відслідковується через розуміння органічного зв’язку нашого мови народу з його психологією, характером світосприймання, історією, культурою, врешті, з природою, де живе етнос; як багатонаціональна держава Україна характеризується взаємодією ментальностей і мов; державна ж мова може бути впроваджена лише через (...) толерантне ставлення до мов національностей і культур; при цьому, в державі мають вільно функціонувати декілька мов регіонального статусу. (shrink)

У статті вивчаються суб’єкти соціальних подій розвитку України, що обумовило відповідну мету дослідження. Визначення суб’єктів соціальних подій розвитку деталізується у вивченні їх характеристик. Встановлено ключові протиріччя, що на сучасному етапі обумовлюють розвиток України. З’ясовано, що основними проблемами суб’єктів українського розвитку є безсуб’єктність, громадська пасивність та множинність суб’єктів управління. Акцентовано увагу на градації визначених суб’єктів відповідно до мікро-, мезо-, макро- та мета- рівнів.

Розглянута проблематика яка стосується подальшої долі існування людства. Проаналізовано основні передумови виникнення кризових явищ. Розглядається комплекс заходів які покликані врегулювати економічні, екологічні та соціальні кризові явища. Запропоновано приділити ретельну увагу культурному аспекту концепції сталого розвитку, з метою популяризації її у суспільстві. Представлено концепцію сталого розвитку як визначальну умову побудови оптимальної моделі суспільного розвитку.

Розглядається динаміка розвитку різних чернечих орденів, чинів та інших інституцій богопосвяченого життя в УГКЦ та характерні особливості їх інституалізації в контексті актуальних потреб українського суспільства.

У статті зроблено спробу соціально-філософського аналізу інституції надзвичайного стану в роботі Джорджо Агамбена «Homo Sacer. Надзвичайний стан». Головна мета статті – показати, що надзвичайний стан – це не диктатура, а простір правової порожнечі, зона аномії, де паралізовані всі юридичні поняття. Показано зв’язок між надзвичайним станом і революційним насильством, констатована небезпека надзвичайного стану для молодих демократичних держав, включаючи Україну сьогодні.