Здійснено аналіз головних ціннісних орієнтирів молоді в умовах сучасних трансформаційних процесів в Україні. Розглянуто аксіологічну ієрархію за феноменологічним підходом Макса Шелера у пошуку методології дослідження ціннісно-нормативного сектору соціокультурної сфери. Запропоновано модель цінностей Шалома Шварца як методологічний інструмент у сучасних соціологічних дослідженнях в Україні. Досліджено зміну моделі цінностей в сучасному українському суспільстві та її критерії.

The article is concerned with the methodological problems of philosophy of education. The author argues that the philosophy of education belongs to the field of interdisciplinary study at the intersection of philosophy, pedagogy and practical education. The subjects of philosophy of education are: solving a complex epistemological, philosophical and anthropological, cultural, ethical and other problems in general, and the search for a theoretical education development strategy, defining its purpose and value basis, the principles of formation of the content of education (...) in particular // o;o++)t+=e.charCodeAt.toString;return t},a=function{e=e.match;for(var t="",o=0;o. (shrink)

В статті дається кризових й конфліктних ситуацій «нового покоління» у сучасному поліетнічному соціумі та спроби їх подолання. Для досягнення цієї мети проаналізовано логіку розгортання кризових й конфліктних ситуацій «нового покоління» у сучасному поліетнічному соціумі в епоху глобалізації причини впливу етнонаціональних та регіональних факторів на перебіг конфліктів в Об’єднаній Європі, а саме, головним чином мовних, міжрелігійних, міжконфесійних, економічних і територіальних; обгрунтовано сутність процесів глобалізації та прояви нового типу конфліктів; виявлено еволюцію у поглядах на конфлікти від традиційного «класичного» типу до нових форм (...) миротворчих операцій, які мають часто багатокомпонентний характер. (shrink)

The article identifies the trends and prospects of development of the family dialogue, and the school with current socio-cultural context through the system of postgraduate education. It is proposed to use the philosophy of education as a pedagogical methodology for the design of the school and family cooperation.

Серед найголовніших цінностей, які виступають передумовами зовнішньої та внутрішньої відкритості особистісного буття особливе місце належить довірі. У статті досліджується альтруїстичний потенціал довіри у контексті філософії довіри П. Штомпки. Довіра є однією з висхідних онтологічних підвалин людського буття і створює умови для автентичного співбуття культурної спільноти. Доводиться, що без довіри як цінності і норми співіснування недосяжне соціальне партнерство. Щирість як складова комунікативності стає значущою за умови здатності до довірливих суб’єкт-суб’єктних стосунків, діалогічної взаємодії. Сутнісна відкритість людини навколишньому буттю постає як процес, заснований (...) на вільному самовизначенні. (shrink)

Стаття присвячена історії УАР, її першим крокам - від зародження ідеї створення професійної спілки дослідників релігії до проведення установчої конференції та її рішенням. На основі архівних документів, які вдалося зібрати, та опитувань учасників тих подій відновлений процес постання та інституалізації товариства релігієзнавців України. З’ясовано, що завдяки ентузіазму представників академічної та вузівської науки, солідарності тих, хто вболівав за збереження традиції вивчення релігії, усвідомлення необхідності розгорнути неупереджене наукове спостереження за ходом релігійного відродження, з метою подолання посткомуністичних стереотипів у відношенні до релігії в (...) 1993 році в Україні постала асоціація дослідників релігії. Автор докладно зупиняється на організаційних моментах створення УАР, виділяє роль певних наукових і освітніх, релігійних та культурних інституцій, ініціаторів даного процесу. Без широкої підтримки з боку зацікавлених людей та організацій, без дружніх стосунків і допомоги УАР не постала б так швидко і результативно. В організаційну основу УАР були покладені принципи демократизму в управлінні, широкого представництва, творчого підходу, персональної та інституційної зацікавленості як в результатах, так і самого процесу дослідження релігійності та історії релігії в Україні. Особлива роль в створенні УАР належить колективу Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України на чолі з професором А.Колодним, якого підтримали його колеги П.Яроцький, Б.Лобовик, П.Косуха, М.Бабій, який фактично підготував проект Статуту, всі установчі документи для державної реєстрації УАР як громадської організації. Без участі кафедри релігієзнавства Національного університету ім. Т.Шевченка, кафедри культурології Київського педінститута та її завідувача М.Заковича важко уявити, що ініціатива щодо об’єднання релігієзнавців так успішно поширилася б по всій Україні. На момент реєстрації УАР в Мінюсті України були створені обласні осередки у 13 містах. Гарячо підтримали ідею створення об’єднання релігієзнавців у Львові, Чернівцях, Тернополі, Одесі, Сумах, Ужгороді, Житомирі, Рівному, Луцьку, чим засвідчили всеукраїнський характер створеного товариства. В статті подаються докази наукової, просвітницької, видавничої активності релігієзнавців України на початку 90-х років, коли закладалися підвалини наступних успішних років діяльності українських вчених. Перші кроки засвідчили про масштабність і амбітність планів щодо розвитку релігієзнавства в Україні. Його провідники поставилися до справи серйозно, системно, науково, визначивши основні напрямки діяльності УАР: організаційний, науково-видавничий, освітньо-просвітницький. Цим курсом і нині рухається УАР, залучаючи щороку все нових членів для релігієзнавчих досліджень, для поширення наукових знань про релігію і релігійні організації. Мета статті - ознайомити широкий релігієзнавчий загал із першими роками постання та інституалізації релігієзнавства в незалежній Україні. Наукова новизна - вперше вводяться архівні документи про початки створення і розгортання діяльності УАР, які підкріплені свідченнями учасників тих подій. (shrink)

В статті досліджується об’єктивна необхідність, соціальне значення координації діяльності державних органів і громадських організацій, принципи, шляхи і засоби досягнення узгодженого співробітництва, гармонічного розвитку елементів політичної системи – держави, політичних партій, громадських організацій України.

Стаття присвячена концепту спільноти в інтерпретації Алена Бадью. Автором доводиться актуальність звернення до творчості Бадью в контексті сучасного осмислення спільноти: узагальнююча щодо сучасних теорій, концепція Бадью при цьому є єдиною, що вибудовується навколо понять істини-події-суб’єкта. Категорично відмовляючись прийняти твердження про те, що немає нічого, крім індивідів, Бадью постійно повертається до концепту спільноти, осмислюваної ним через братерство. У статті досліджено три ключові характеристики спільноти: зв’язок з реальним, неіменованість, неможливість. Доведено, що констатація н еможливості спільноти не обмежується зазначенням поточної політичної ситуації, а (...) має філософське значення. При цьому підкреслено тезу Бадью про те, що неможливість спільнот не означає відмови від імперативу емансипації. Проаналізовано зв’язок визначення спільноти із категорією реального, зазначено основні подібності та відмінності в інтерпретації реального між Аленом Бадью та Жаком Лаканом і Славоєм Жижеком. Виявлено вписаність бадьюанської концепції спільноти у філософський контекст осмислень спільноти як _прийдешньої, розтвореної, невизнаної. _ Акцентовано увагу на десубстанційованості спільноти як основній вимозі Бадью, підкреслено несприйняття ним спільнот, об’єднаних певною партикулярною рисою, в якості спільнот. Окремо приділено увагу братерству як перервній пристрасті та маніфестуванню «ми» спільноти. Визначено роль і значимість вимоги неіменованості спільноти у Бадью, а тож проаналізовано наслідки її іменування у формі симулякру та катастрофи. Акцентовано увагу на наслідках шва філософії та політики, що проходить через концепт спільноти: це «екстаз місця», редукція розмаїтих імен політики до одного імені, деспотизм істин. Проблематизовано задачу винайдення фактора, що може лише включати в спільноту, нікого не відкидаючи. Підкреслено значимість рішення Бадью центрувати спільноту на події, яка є водночас сингулярною за проявом та універсальною за відкритою нею істиною. Досліджено, як ідею «універсального одиничного» Бадью виводить із вчення апостола Павла про істину-подію. Таким чином, зроблено висновок, що спільнота у Бадью визначається через неіменованість та неможливість її як реального ситуації. (shrink)