У статті проведено культуро філософський аналіз феномену особистості як визначального в соціокультурному та освітньому просторі сучасного особистого суспільства у порівнянні з особливостями філософського розуміння цього феномену в освітньому контексті епохи модерну, співзвучної сьогоденню. Виявлення типових проекцій минулих епох, традиційною з яких є усвідомлення змісту понять «людина» та «особистість», на фоні складності і неоднозначності сучасної соціокультурної ситуації сприятиме подальшим пошукам ефективних чинників взаємодії особистості і суспільства в освітньому просторі, що динамічно трансформується.

В процесі дослідження трансформації та інверсії символів стає зрозуміло, що особливе значення для розуміння символу має аналітичний контекст соціокультурної аксіології, яка дозволяє виявити механізми формування цінностей за допомогою символіки. Так як символ є сферою функціонування несвідомого, сугестивно-емоційного впливу на людину, то він здатен втілювати ті цінності та здобутки, які ще не стали предметом логічного та раціонального знання. З точки зору історії свастика - це найбільш стародавній та широко розповсюджений із усіх графічних символів. Традиційно свастика мала "світле" смислове навантаження. Використання цього (...) символу нацистами зробило її найбільш пізнаваним елементом ХХ ст. з репутацією прямо протилежною її стародавньому значенню. Про інверсію значення символу прямо говорить «Большая Советская Энциклопедия»: "Гітлер та німецькі фашисти зробили свастику своєю емблемою. З того часу вона стала символо. (shrink)

Вплив релігії пояснюється тим, що вона формує сенси існування за допомогою встановлення відношення людини до світу. Суб’єктивний чинник сучасних релігій пояснюється тим, що становлення сенсів існування має трансцендентальний характер. Це пояснює, чому існування політичного суб’єкта визначає релігійна віра. Політичний вплив можливий за допомогою використання релігії як форми дії на масову свідомість. Він формалізований і структурований за допомогою політичних технологій, призначення яких полягає у формуванні залежного політичного режиму. Найбільш придатним для цього являється протестантизм, що обумовлено характером його суб’єктивності.

У статті здійснено історико-культурний та релігійно-філософський аналіз практики ісихії в Україні наприкінці XVI – на початку XVII ст. Досліджується містико-аскетичне вчення ісихазму, представниками якого були Іов Желізо, Іов Княгиницький, Іван Вишенський та інші православні аскети.