The article honours the contribution of the Ukrainian philosopher Hryhoriy Skovoroda on the occasion of his 300th birthday on 9 October 2022. It begins with an address of solidarity to the Ukrainians and the Ukrainian philosophers in their fight against the Russian invaders who had bombed and destroyed the Skorovoda Museum in Kharkov shortly before this birthday. The article's main part is an analysis of Skovoroda's theory of happiness in his writing "Conversation Among Five Travellers Concerning Life's (...) True Happiness". In the form of a Socratic dialogue, Skorovoda discusses materialistic hedonism, a Christian eudaemonism, satisfactionism and a radical, evangelical Christian eudaemonism. Skorovoda's own position is not entirely clear; it probably lies between the two Christian positions. The critical analysis then shows that Skorovoda's arguments quite well, if not flawless, in the first third of the text and in tune with the times, while after that, with the appearance of the representative of radical Christian eudaemonism, the dialogue moves more and more from the philosophical to the theological, abandons the argumentative style and slips more and more into (repetitive) preaching. Speculations follow as to why this striking change of subject and style occurs. (shrink)

Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордоцентризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.

In this article the heritage of Hryhorij Skovoroda is considered from the metaphilosophical point of view. This point of view is useful because it allows seeing some syncretism as unity of philosophy, theology, religion, myth, and poetry in the heritage of Hryhorij Skovoroda. Therefore, the author stresses that when we analyze the Hryhorij Skovoroda’s heritage it is wrong to divide it into such parts as philosophy, theology, religion, myth, and poetry. This division doesn’t lead to the whole (...) understanding of Hryhorij Skovoroda’s personality and works. The author argues that Hryhorij Skovoroda is the follower of Philosophia Perennis’ tradition, which is characterized by syncretism. Such syncretism of the Skovoroda’s heritage is neither bad nor good. We see the unique unity of philosophy, poetry, religion and mythology in the Skovoroda’s life and in his works. The author argues that such unity is useful for the deeper understanding of the world and a human being. Syncretic unity of Skovoroda’s worldview helps to overcome the different oppositions of classical philosophy (subject-object, inner-external, immortal-mortal, natural-supernatural, human-divine, relative-absolute etc.). We live in the times of analysis and fragmented world. Therefore syncretism is very hard to understand. In order to understand syncretism we should return to synthetic thinking, we should rediscover the synthetic function of our consciousness. The life and the works of Skovoroda show us how a human being can think synthetically and regain the whole worldview. The whole worldview helps live in the harmony with others and nature. This harmony is very needed in our times of “moral blindness” (Zygmunt Bauman), decay of traditions, which were oriented us towards common values. Keywords:, metaphilosophical approach, unity of opposites, mythopoesis, syncretism, synthesis of philosophy and religion, vocation. (shrink)

The English Synopsis is after the text of the book. The book presents an original and generalizing substantive vision of the philosophy of science through the prism of a detailed analysis of the polysystem structure of scientific theories. Theories are considered, firstly, as complex specialized forms of developed scientific thinking about the realities studied by natural science, secondly, as constantly improving tools for producing new knowledge in interaction with experimental research, and thirdly, as carriers of ordered and verified knowledge. Emphasis (...) is placed on their nominal and ontic subsystems. The book develops personal and joint research of the authors (theoretical physicist and philosopher), the experience of teaching philosophy of physics at NaUKMA, philosophy of science at the Higher School of Philosophy at the H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine and theoretical physics at the National Technical University "Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute". The research is based on a significant source base covering works of modern Western researchers in natural science and philosophy of science. For students, teachers, and scientists who are interested in the problems of modern philosophy of science and have a certain amount of scientific knowledge. It will also be useful for high school students who are eager to become scientists. (shrink)

У статті вперше здійснено інтерпретацію поетичних текстів Олега Лишеги шляхом звернення до концепції барокового коду. Проаналізовані таким чином, зокрема, «пісня 822», «Півень», «Шовковиця», «Ворон», «Пацюк» і «пісня 3». Саме крізь призму барокового коду варто розглядати ці поезії, оскільки головні світоглядні риси бароко здатні пояснити ті чи ті образи або ситуації, які читач знаходить у текстах. Варто також наголосити на непересічності образу Григорія Сковороди у творчості Олега Лишеги, адже у поезіях «Великого мосту» можна неодноразово знайти чи то сковородинські образи/символи, чи то (...) його концепти, що були близькі для поета ХХ століття. (shrink)

Вихід у світ перекладу праці Марії Ґрації Бартоліні, відомої італійської славістки та дослідниці українських ранньомодерних текстів, не залишиться поза увагою тих, хто цікавиться історією вітчизняної культури, а тим більш її вивчає. На це є декілька причин. По-перше, ця праця є методологічно цілком новаторською на тлі величезного наукового та науково-популярного доробку, присвяченого творчості Григорія Сковороди. По-друге, авторка не лише декларує давно назрілу потребу «розсіяти стереотипи… про народний, несистематичний характер його рефлексії» (c. 5), а й успішно це здійснює. По-третє, джерела, на які (...) спиралася філософська візія Сковороди, у праці нарешті представлено не тільки на рівні концепцій, частина з яких була притаманною й іншим богословам та філософам (зазвичай, це викликає неабиякі складнощі при інтерпретації певних ідей, а також при спробах пов’язати їх із тими чи тими особами), а й на рівні лексичних запозичень, у збігах окремих фраз, у зіставленні спільних смислових чи семантичних полів, схожому способові мислення тощо. (shrink)