Abstract

У статті вперше проведено аналіз закордонного листування М. В. Гоголя 1836 року у площині праці письменника над фрагментами мандрівного письма, які з’являються у певному колі листів: до рідних, близьких друзів та знайомих. Саме у цьому адресному колі листів М. В. Гоголя і виник підпростір листів – ескізів майбутніх мандрівних фрагментів «Мертвих душ». У статті вказано на те, що в основі системних проб М. В. Гоголя у мандрівному письмі лежить перетин різних мотивів і причин. Ядром досить тривалого періоду напрацювання М. В. Гоголем власного стилю мандрівного письма у 1836 р. стає особиста перевірка на письмі неавторизованих діалогічних сцен «Як пишуться мандрівки?» Ф. Марріета та перегляд роману «Рейнські пілігрими» Е. Дж. БульвераЛіттона крізь критичні зауваження В. Г. Бєлінського до автора цього роману. У статті наведено приклади художнього перенесення фрагментів мандрівного письма із закордонного листування М. В. Гоголя 1836 року у фрагменти першого тому «Мертвих душ».